Напрямки в посередницькій діяльності

Прості – брокери або брокерські фірми. Вони підшукують і зводять зацікавлених продавців і покупців, але не вкладають своїх засобів у виконання угод, не фігурують у договорах купівлі-продажу як сторона. Працюють в основному на серйозних ринках (в Англії вони функціонують на ринок лісу).

Повірені. Їх послугами користуються в тому випадку, коли самі підприємці укласти договір не вміють або не мають змоги, а виконати його можуть. У міжнародній торгівлі послугами закордонних повірителів користуються доволі часто. В різних країнах їх називають по-різному: у Германії – торговельними представниками, в Сполучених Штатах Америки – агентами, у Франції – торговельними агентами.

Комісіонери. Вони укладають договори купівлі-продажу від свого імені й виступають в них як продавці (іноді навіть погоджують з комітентом певні технічні й комерційні положення до підписання комісіонером договору купівлі-продажу).

Консигнатори. Приймають товари на свій склад, реалізують їх на ринках протягом тривалого строку, непродані товари можуть повертати виробникові.

Агенти. Проводять певні операції з доручення іншої особи (принципала) за його рахунок і від його імені, забезпечують підготовку угод, але зазвичай без права підписання договору.

Збутові філії. Виконують лише збут товарів без взяття на себе будь-яких зобов’язань.

Також виділяють наступні спеціалізовані види посередників.

джобер – посередник, який скуповує невеликі партії товару для швидкого перепродажу;

комівояжер – службовець підприємства, який займається пошуком клієнтів, і чий обсяг повноважень регулюється керівництвом фірми або регіональним керівництвом, якому підпорядкований комівояжер;

маклер – посередник, який представляє інтереси обох сторін одночасно і займається пошуком можливостей для укладання угод;

торговий представник – посередник, який є юридичною особою, що укладає угоди і веде справи кількох фірм; винагорода торговельного представника залежить від обсягу збуту продукції; на відміну від комівояжера торговельний представник діє самостійно;

торговий синдикат – організовується шляхом виведення відділу збуту із структури фірми; доцільність залучення оптової та роздрібної торгівлі до розподілу визначатиметься тут певними ринковими, конкурентними та іншими умовами, в яких діє фірма, особливостями цільового ринку, товару та можливостями самої фірми;

торговий дім – це велика оптово-роздрібна фірма, яка займається не лише торговельно-посередницькою діяльністю, але й інвестує капітал у виробництво, здійснює складські послуги, страхування продукції, організовує оптову та роздрібну торгівлю; членами торгового дому є підприємства виробники.