2.6. Встановлення остаточної ціни на товар

Знаючи попит на товар, розрахункову ціну пропозиції, а також ціни конкурентів, підприємство готове до встановлення остаточної ціни власного товару. Ця ціна перебуватиме в інтервалі між занадто низькою, тобто такою що не забезпечує прибутку, і занадто високою, що перешкоджатиме формуванню попиту. Мінімально можлива ціна визначається собівартістю продукції, максимальна – наявністю унікальних достоїнств товару підприємства. Ціни товарів конкурентів і товарів-замінників дають середній рівень, якого підприємству й варто дотримуватися при призначенні ціни.

Крім того, перед призначенням остаточної ціни для ринкового продажу, підприємство повинно розглянути ряд додаткових факторів:

• врахувати психологію ціносприйняття; продавець повинен враховувати не лише економічні, але й психологічні фактори ціни;

• передбачувану ціну на предмет надання знижок, які можуть мати місце під час укладання угоди; як правило, готується кілька варіантів таких угод;

• крім усього, враховувати реакцію на передбачувану ціну з боку інших учасників ринкової діяльності; як відреагують на неї? Довідавшись про встановлену фірмою ціну, чи не піднімуть свої ціни постачальники сировини й матеріалів?

При призначенні цін на свої товари продавець повинен строго дотримуватись положень чинних законів в області ціноутворення. Він повинен уникати:

• фіксування цін; продавці повинні призначати ціни без усяких попередніх консультацій з конкурентами;

• цінової дискримінації – продажу за цінами нижче мінімально припустимих; продавець зобов’язаний пропонувати свій товар схожим за родом діяльності торговельним підприємствам на тих самих умовах продажу щодо цін;

• шахрайського завищення цін.