3.2. Зміст pr-діяльності

Можна виділити наступні основні характеристики PR як інструмента маркетингових комунікацій:

• некомерційний характер переданої інформації (формування репутації, а не попиту);

• орієнтація на довгострокові відносини;

• відкритість і вірогідність;

• організація зворотного зв’язку;

• непередбачуваність наслідків.

Сутність PR можна визначити як діяльність з перекладу прагматичних цілей організації в прийнятну для суспільства політику. Запорука успіху PR – у правдивій і повній інформації та безперервній діяльності. PR ніколи не зможуть замінити високі виробничі показники, навпаки, швидше за все, виявлять сховані недоліки. Дуже важливим є правильний вибір часу й розподіл пріоритетів на найбільш ранній стадії планування.

Звичайна діяльність PR складається з чотирьох різних, але пов’язаних між собою частин:

1) аналіз, дослідження й постановка завдання;

2) розробка програми й кошторису;

3) апробація й здійснення програми;

4) дослідження результатів, оцінка й можливі доопрацювання.

Під сферою PR розуміють широку сукупність видів діяльності, пов’язаних із цілеспрямованим виробництвом і функціонуванням у суспільстві ефективних систем публічних комунікацій.

Ціль PR – встановлення двостороннього спілкування для виявлення загальних бажань або спільних інтересів та досягнення взаєморозуміння, заснованого на правді, знанні й повній інформованості.

Для здійснення своїх цілей PR вирішує наступні завдання:

• оцінка впливу фірми на суспільну думку, відстеження повідомлень у ЗМІ;

• виявлення проблем у розумінні діяльності фірми й ліквідація цієї невідповідності через вживання заходів з виправлення помилок або виступ зі спростуваннями;

• формування суспільної особи фірми на основі досліджень суспільної думки й завчасного передбачення його реакції й тенденцій;

• формування внутрішньої корпоративної культури, опираючись на вивчення поглядів і цінностей людей, з якими організація працює.

У наші дні термін „publіc relatіons” містить у собі наступні основні напрямки:

1. суспільна думка;

2. суспільні відносини;

3. урядові відносини;

4. життя громади;

5. промислові відносини;

6. фінансові відносини;

7. міжнародні відносини;

8. споживчі відносини;

9. дослідження й статистика;

10. засоби масової інформації (ЗМІ).

Найважливішими принципами PR визначають наступні:

• забезпечення взаємної вигоди організації й громадськості, а також абсолютна чесність і правдивість тих, хто займається цим видом управлінської діяльності;

• принцип відкритості інформації;

• ретельне відстеження інтересів і стилю подачі матеріалів усіх журналістів, які спеціалізуються в області підготовки матеріалів у системі PR, для їхнього опублікування в ЗМІ;

• говорити про себе правду, лише правду й нічого крім правди (але ніхто не стверджує, що треба говорити всю правду. У цьому й полягає одна з важливих особливостей PR – відокремлювати інформацію, що повинна бути опублікована, від інформації, що її публікувати в жодному разі не можна);

• принцип взаємної вигоди.

Традиційно дослідниками виділяються наступні функції PR:

• ведення планованої й постійної роботи як частини менеджменту;

• робота із взаєминами між організацією й громадськістю;

• ведення моніторингу рівня свідомості, думок, відносин і поведінки як усередині, так і поза організацією;

• аналіз впливу політики, процедур і дій на громадськість;

• модифікація елементів політики, процедур і дій, коли вони входять у конфлікт з інтересами громадськості й життям організації;

• консультація введення нових прийомів політики, процедур і дій, які взаємозалежні від організацій і громадськості;

• встановлення й підтримка двосторонніх відносин між організацією й громадськістю;

• створення спеціальних змін у думках, відносинах і поводженні усередині й поза організацією;

• вплив на нові й / або підтримувані відносини між організацією й громадськістю;

• встановлення взаєморозуміння й довірчих відносин між організацією й громадськістю;

• створення „позитивного образу” організації;

• охорона репутації організації.