2. Державний ринок. Загальна характеристика.

Державний ринок – це ринок, до складу якого входять державні, муніципальні організації і заклади, а також органи місцевого самоврядування.

Державний ринок має наступні характерні риси:

1.Велика місткість ринку. Незважаючи на спроби скорочення держапарату в більшості країн він усе рівно росте. 2.Особи, що розпоряджаються фінансовими ресурсами і здійснюють закупівлями, не є власниками наданих їм засобів, що накладає особливості на мотивацію, моделі вибору. 3.Процес закупівель дуже обтяжений формальностями, тривалий. 4. Закупівлі на державному ринку дуже піддані впливам політичних факторів, а також особистісних інтересів.. 5. Держава часто проводить протекціоністську політику стосовно вітчизняних виробників. (держ. структурам заборонено купувати закордонну продукцію, якщо є вітчизняні аналоги). 6. При покупці товарів за рубежем для власних нестатків (не для наступного продажу) державні структури в Україні звільняються від сплати ПДВ. 7.Багато бюджетних організацій крім бюджетних засобів мають ще і позабюджетні засоби.

Державні закупівлі у світовій практиці здійснюються наступними основними шляхами:

1) методами контрактів за результатами переговорів;

2) методом відкритих торгів; 3)методом тендерів.

Останній метод досить широко розповсюджений. При дотриманні процедури проведення тендера в умовах, коли в учасників немає можливості відслідковувати поводження інших продавців, кожний з них пропонує максимально вигідні умови. Це дозволяє державі заощадити значні засоби платників податків. Державні структури можуть здійснювати закупівлі централізовано (для всіх структурних підрозділів), децентралізовано (якщо підрозділи мають статус юридичної особи) або ж по змішаному принципу.