logo
Апопій КД

2.8.2. Порядок регулювання оптових закупівель від інофірм

Зовнішньоторговельна діяльність, що здійснюється вітчизняними учасниками міжнародного оптового ринку, регулюється економічними і політичними засобами як нашою, так і іншими країнами. Метою такого регулювання є захист державою інтересів національної економіки через стимулювання експорту і обмеження некритичного імпорту матеріальних благ.

Здійснення міжнародних оптових операцій супроводжується системою регулятивних заходів, що вживаються як країною продавця, так і іншими країнами, суб єкти господарювання яких беруть участь в міжнародній оптовій торгівлі. Ця система включає в себе заходи адміністративного (політичного) і економічного характеру.

Регулювання міжнародної торговельної діяльності здій­снюється на різних рівнях: міжнародному і національному. Міжнародне регулювання здійснюють міжпарламентські і міжурядові організації, що діють під егідою ООН або регіональних економічних сою­зів. На національному рівні регулювання міжнародної оптової торгівлі виконують законодавчі і виконавчі органи кожної окремої країни (парла­мент і уряди) та урядові виконавчі структури (митні, фінансові, податкові органи).

Система економіко-адміністративних форм і методів регу­лювання, проведення і контролю за здійсненням міжнародних комерційних операцій становить основу зовнішньоекономічної політики держави.

Державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності в нашій країні розпочинається на місцевому рівні в момент реєстрації гос­подарського формування як учасника зовнішньоекономічної діяльності. Для цього господарюючий суб'єкт незалежно від організаційно-правової форми та форми власності подає до регіонального органу державної митниці реєстраційну картку, підтверджену відповідними документами місцевого відділення Національного банку України, статистичних, банків­ських і податкових органів. Після здачі реєстраційної картки, вітчизняний господарюючий суб'єкт потрапляє під адміністративне регулювання тери­торіального відділення митниці.

Державна митниця — це сукупність регіональних і тери­торіальних органів, що розміщуються у законодавча встано­влених пунктах перетину державного кордону, а також по території країни і здійснюють регулювання і контроль за пе­реміщенням із країни і в країну матеріальних цінностей. Регу­люють міжнародні комерційні операцій товарно-вантажні відділи мі­сцевих митних органів (управлінь, дільниць, постів).

Митні органи охоплюють увесь митний простір країни. За рішен­ням законодавчого органу або уряду із митного простору можуть бути ви­ділені митні склади і спеціальні (вільні) зони. Митний склад — це спеціальним, чином, улаштовані площі і приміщення, віддані до нагляду і контролю конкретного територіального органу митниці. Доставлений на митний склад товар зберігається в ізольованому режимі і не вважається впущеним до чи випу­щеним, із митного простору країни. За участю працівників митниці на митному складі із товаром можуть здійснюватися операції сортування, перепакування, фасування (зміни товарного вигляду). Спеціальна зона (вільна економічна зона, зона вільної торгівлі) — це законодав­ча обмежена частина території країни, вилучена із загально­го митного простору. Ввезення в таку зону партій товарів не підлягає митному регулюванню на увесь час перебування або реалізації такого то­вару в цій зоні.

Товари, раніше завезені на митні склади і у спеціальні зони, мо­жуть покидати їх з метою імпорту (ввезення в митний про­стір даної країни) або реекспорту. Імпорт підмитних товарів веде до їх розмитнення - сплати ввізного мита, зборів і податків, тоді як реекс­порт проводиться без дотримання митних формальностей.

Адміністративний вплив на міжнародну торгівлю здій­снюється також за допомогою нетарифних методів регулювання зовнішньоторговельної діяльності. До них належать ліцен­зування та квотування імпортно-експортних операцій.

Ліцензування - це метод державного адміністративного регулювання зовнішньо- торговельної діяльності шляхом, видачі уповповаженими державними органами дозволів на здійснення експортно-імпортних операцій. Система ліцензування зовнішньоторго­вельної діяльності включає в себе встановлення порядку отримання спеціального дозволу (ліцензії) на проведення комерційних операцій із визначеною номенклатурою товарів (послуг, робіт) протягом конкретного періоду часу.

Експортні і імпортні ліцензії бувають генеральними і ін­дивідуальними (разовими). Генеральна ліцензія - це спеціаль­ний дозвіл, виданий уповноваженим органом, або організацією суб'єктові міжнародної торгівлі на проведення експортно-імпортних операцій із визначеним, товаром, у довільній кіль­кості або на довільну суму. Генеральна ліцензія може обмежува­тися тільки конкретним періодом дії або регіоном, на який розповсюджу­ється (країна, група країн).

Індивідуальна (разова) ліцензія являє собою одноразовий дозвіл на проведення конкретної комерційної операції щодо вказаної в ній кількості товару (на вказану суму). Індивідуа­льна ліцензія містить дані про термін її дії та контрагента-одержувача товару.

Ліцензійна система базується на квотуванні (континген­туванні) експорту і імпорту окремих найменувань товарів. Квота або контингент -- це кількісне обмеження на певний період фі­зичного обсягу чи вартісного виразу обмеженої номенклату­ри матеріальних благ, що ввозяться або вивозяться з країни.

Квоти і ліцензії є тимчасовими адміністративними важелями, що застосовуються у зовнішньоекономічній політиці держави. Із змінами у зовнішньоторговельному балансі, структурі експортно-імпортних опера­цій змінюється, а часто і скорочується перелік товарів, віднесених до ліце­нзованих. Ліцензійна система зовнішньоторговельної діяльності найчас­тіше застосовується слаборозвиненими країнами для захисту вітчизняного ринку від закордонних конкурентів, для регулювання валютного обігу, стимулювання власного експортного потенціалу.

Економічне регулювання міжнародної оптової торгівлі ба­зується на системі митних тарифів, податків і зборів. Мит­ний тариф — це систематизований на основі товарної номен­клатури обсяг відрахувань в дохід держави, що справляють­ся при перетині товаром державного кордону (митного про­стору) країни. Базовою для митного тарифу є Гармонізована система опису і кодування товарів, що визнається і широко застосовується митни­ми органами всього світу. Митні тарифи можуть носити національний або міжнаціональний характер. Прикладом міжнаціонального митного тарифу є Єдиний митний тариф Європейського Союзу, що застосовуєть­ся країнами-членами ЄС стосовно третіх країн. Мита, внесені до митного тарифу, відрізняються за методом розрахунку. Якщо адвалерне мито збирається у відсотках від ціни одиниці або вартості усієї партії товару, то специфічне мито вираховується у певній су­мі від ваги, об'єму або одиниці товару, що перетинає кордон. Відносно рідко застосовується змішане мито, яке включає в себе адва-лерні і спеціальні відрахування. Важливим економічним регулятором міжнародної торгівлі є т. зв. антидемпінгові мита. Вони застосовують­ся, коли в країну ввозяться (імпортуються) товари за цінами, які є нижчи­ми від нормальних цін. Антидемпінгове мито встановлюється на су­му заниження ввізної ціни товару проти нормальної ціни - ціни, за якою товар реалізується на внутрішньому ринку імпортера або на ринках третіх країн.

Податки і збори, що застосовуються у міжнародній оптовій торгі­влі, поділяються на прикордонні і внутрішні. Прикордонні подат­ки - це непрямі податки, що носять зрівняльний характер (акциз, податок на додану вартість). Внутрішні податки регулюються чинним податко­вим законодавством країни.

До митних зборів відносять: збір на відправлення митних процедур, збір на переміщення територією країни, гербовий, фітосанітарний, портовий та інші місцеві збори.

Митним законодавством окремих країн передбачені також особливі види митних податків і зборів. Так, наприклад, подекуди транзитні пере­міщення товарів супроводжуються внесенням податкової застави, векселя або гарантії фінансово-страхової установи.