Суть і зміст асортиментної політики в торгівлі

Високі показники господарсько-фінансової діяльності та культура торговельного обслуговування населення на підприємствах роздрібної тор­гівлі залежать від постійної наявності в продажу широкого і стійкого асор­тименту товарів.

Спеціалізація виробників на випуску окремих видів товарів, яка дає їм можливість розширювати асортимент, поліпшувати якість, вдоскона­лювати технологію виробництва, значно скорочувати термін освоєння та серійного випуску більш конкурентоспроможних нових товарів, разом з тим призводить до звуження асортименту товарів, що випускаються. Ви­никає потреба у їх підсортуванні на оптових складах та в роздрібній торго­вельній мережі, де мають бути представлені товари різних промислових та сільськогосподарських підприємств вітчизняного та закордонного вироб­ництва.

Процес підбирання і установлення номенклатури товарів за різни­ми ознаками спрямований на задоволення попиту населення і забезпе­чення високої прибутковості роботи підприємств торгівлі, називається формуванням асортименту.

Як відомо, перелік товарів, які реалізуються на підприємствах роз­дрібної торгівлі, називається торговельним асортиментом. Форму­вання торговельного асортименту в роздрібній мережі спрямовано на най­більш повне задоволення запитів покупців та активний вплив на попит для підвищення рівня і культури споживання.

Перетворення виробничого асортименту в торговельний почина­ється на підприємствах оптової торгівлі, які організовують закупівлю і до­ставку основної маси товарів складного асортименту. На підприємствах роздрібної торгівлі здійснюється перетворення виробничого асортименту в торговельний за основними групами продовольчих та непродовольчих товарів першої необхідності і простого асортименту, які закуповуються безпосередньо у виробників.

Загальні напрями у формуванні асортименту товарів торговельни­ми організаціями і підприємствами як оптової, так і роздрібної торгівлі визначаються їх асортиментною політикою.

Асортиментна політика — це комплекс заходів щодо управління асортиментом товарів. Вона відображає вимоги і форми розподілу праці між учасниками товаропросування (товароруху) і має на меті розробити принципи підбору товарів з врахуванням специфіки роботи окремих підприємств і організацій. Разом з тим, асортиментна по­літика в роздрібній торгівлі не зводиться лише до орієнтації магазинів на торгівлю окремими групами (комплексами) товарів. Вона включає загаль­ні напрями формування асортименту товарів в роздрібній мережі міста, мікрорайону, торговельної організації, приватного підприємства чи фір­ми.

Кінцевою метою асортиментної політики є отримання прибутку та забезпечення високої ефективності роботи промислових і торговельних підприємств, які досягаються за рахунок максимально можливої відповід­ності обсягів і структури виробництва товарів народного споживання купі­вельному попиту населення.

Асортиментна політика є важливим складником загальної стратегії роздрібної торгівлі. Стратегія оптимізації асортименту може здійснювати­ся шляхом звуження його широти і зменшення глибини: магазини скоро­чують асортимент до декількох товарних груп, а в межах груп - організо­вують продаж лише самих популярних і ходових товарів. Це дозволяє зна­чно зменшити товарні запаси, збільшити швидкість обертання товарів і скоротити потребу в кредитах на закупівлю та реалізацію товарної маси.

Якщо в основу формування асортименту покладена стратегія мак­симального його розширення і поглиблення, то вона потребує значно бі­льших фінансових ресурсів, але дозволяє запропонувати покупцям дуже широкий асортимент товарів, які можна знайти тільки в цьому магазині.

Таким чином, асортиментна політика повинна обиратися з враху­ванням загальної мети і стратегічних підходів, які ставить перед собою ке­рівництво фірми, роздрібного торговельного підприємства. Вона має за мету організацію продажу в магазині збалансованого асортименту товарів, який в раціональних співвідношеннях поєднує товари різних товарних груп залежно від потреб ринку, має враховувати рентабельність торгове­льної діяльності. При цьому прибутковість торгівлі може бути досягнута як за рахунок скорочення, так і розширення товарного асортименту. Стра­тегія формування асортименту в цьому випадку має визначити, чи підви­щиться рівень доходів магазину, якщо торгувати (чи не торгувати) цим то­варом.

Особливого значення набуває концепція прибуткової роботи в умо­вах ринкової економіки, яка орієнтована на отримання прибутку від коме­рційної діяльності. Однак не завжди прибуток є основним мотивом торго­вельної діяльності. Так, система споживчої кооперації, яка обслуговує майже все сільське населення і виконує соціальне завдання держави - то­рговельне обслуговування пайовиків і жителів села, в останні роки здійс­нює торгівлю зі значними збитками. Особливо у віддалених та малих на­селених пунктах.

Тому рішення з асортиментної політики не повинні ґрунтуватися лише на рентабельності роботи торговельних підприємств. Вони мають враховувати результати всебічного аналізу їх діяльності, основних завдань і прийнятої стратегії розвитку.

Асортиментна політика - важливе народногосподарське завдання, раціональне вирішення якого потребує скоординованих дій як на загаль­нодержавному рівні, так і в окремих сферах діяльності: виробничій сфері, оптовій і роздрібній торгівлі.

Асортиментна політика на загальнодержавному рівні зводить­ся до регулювання виробництва і реалізації товарів народного споживання за допомогою законодавчих актів, постанов, інших нормативних докумен­тів з метою виробництва товарів, які відповідають купівельному попиту населення. Вона визначає рівень і організацію збутової і комерційної ро­боти в промисловості, оптовій і роздрібній торгівлі. Асортиментна політика у виробничій сфері спрямована на постійне розширення і оновлення асортименту товарів, які виробляються на вітчизняних промислових підприємствах. Основним завданням її є більш повне задоволення потреб населення, поліпшення структури споживання, що у підсумку зводиться до розробки і випуску оптимального асортименту товарів за високого рівня ефективнос­ті виробництва та мінімальних витрат.

У сфері торгівлі асортиментна політика спрямована на раціона­льне розміщення наявного асортименту товарів на оптових і роздрібних торговельних підприємствах. При цьому товари складного асортименту, малого та періодичного попиту можуть спочатку надійти на оптові бази і склади для підсортування. Товари простого асортименту, повсякденного та масового попиту, як правило, поставляються беспосередньо підприємс­твам роздрібної торгівлі. Асортиментна політика при цьому спрямована на забезпечення раціонального розміщення наявного асортименту товарів у роздрібній торговельній мережі.

Асортиментна політика у сфері роздрібної торгівлі має за мету створити максимально широкі можливості вибору товарів у магазинах з урахуванням мінімізації витрат часу покупців на купівлю за високої ефек­тивності торговельної діяльності. Широка номенклатура товарів, які над­ходять для реалізації в роздрібну торговельну мережу, їх постійне онов­лення, ускладнюють контроль за асортиментом за моделями, фасонами, а наявність дрібної торговельної мережі не дозволяє здійснювати ефективне управління ним. Виникає потреба в розробці певної стратегії в асортимен­тній політиці.

У масштабах країни стратегія асортиментної політики перед­бачає розширення асортименту товарів вітчизняного виробництва, орієн­тацію на власні можливості товаровиробників, оптимізацію асортименту з кожної товарної групи і підгрупи за рахунок зняття з виробництва застарі­лих моделей і фасонів, оновлення асортименту на якісно новій основі.

Стратегія формування асортименту товарів різними торговель­ними системами має свої особливості. Комерційні структури та прива­тні підприємці в основу своєї асортиментної політики кладуть отримання максимального прибутку та посилення своїх позицій в конкурентній боро­тьбі.

Підприємства державної торгівлі та споживчої кооперації викону­ють і соціальні функції щодо обслуговування спеціального контингенту споживачів (сільське населення, інваліди, учасники Великої Вітчизняної війни, чорнобильці).

Основні напрями асортиментної політики системи споживчої кооперації передбачають:

• максимальне наближення торгівлі товарами повсякденного попиту до покупців і формування стійкого асортименту товарів в магазинах,

• найбільш наближених до населення за концентрації торгівлі товарами складного асортименту, малого і періодичного попиту в торговельних центрах, універмагах, спеціалізованих магазинах, та органі­зації приймання попередніх замовлень на них в магазинах "Товари по­всякденного попиту", "Продукти", автомагазинах;

• формування асортименту товарів за споживчими комплексами і мікрокомплексами;

• включення в основний асортимент магазинів широкого переліку супутніх товарів;

• розробка і затвердження для кожного магазину обов'язкового асортиментного переліку товарів.

Впровадження асортиментної політики дозволило впорядкувати торгівлю товарами повсякденного попиту і складного асортименту, забез­печити поліпшення основних показників господарсько-фінансової діяль­ності магазинів: зростання товарообороту, прискорення оборотності това­рів, підвищити рентабельність роботи магазинів, поліпшити торговельне обслуговування сільського населення.

Однак аналіз проведення асортиментної політики в сучасних умо­вах свідчить про певний відхід від основних принципів асортиментної по­літики у сфері торгівлі. Приватизація державної торгівлі, значне погір­шення стану торговельної галузі споживчої кооперації, проблеми зростан­ня приватної торгівлі спричинили значне погіршення роботи з формуван­ня асортименту товарів у роздрібній торговельній мережі. Майже не вра­ховується типізація і спеціалізація магазинів, формування асортименту товарів залежить від наявних коштів і часто не враховує реальні потреби населення. Низька купівельна спроможність основної маси населення не дозволяє формувати широкий асортимент в магазинах, що, в свою чергу, призвело до майже повної ліквідації продажу товарів методом самообслу­говування, згорнуто інші прогресивні методи продажу.

Становище, що склалося, негативно впливає і на всю сферу торгівлі. Вихід з кризи може бути досягнуто шляхом перебудови народного госпо-

дарства України на принципах ринкової економіки, підвищення матеріа­льного добробуту населення, повернення до основних принципів асорти­ментної політики як на рівні держави, торговельних систем, так і місцевих органів самоврядування.