2.13.3. Ефективні форми і методи товаропостачання

Товаропостачання роздрібної торговельної мережі може здійснюватися з різних джерел:

виробничих підприємств, оптових баз, комерційних

посередників, приватних підприємців тощо.

Залежно від порядку завезення товарів у роздрібну торговельну ме­режу розрізняють дві форми товаропостачання магазинів - транзит­ну і складську.

Транзитна форма товаропостачання передбачає завезення товарів безпосередньо в роздрібну торговельну мережу, ми­наючи склади оптових баз. її не слід путати з транзитною формою товаропросування, яка означає просування товару від виробничого під­приємства безпосередньо в роздрібну торговельну мережу без завезення на склади оптових баз (транзитний товарооборот).

Транзитна форма товаропостачання магазинів дозволяє прискорю­вати просування товарів, скорочувати витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи, знижувати розміри втрат товарів. Однак, тран­зитна форма не завжди є економічно виправданою. За цієї форми поста­чання магазини повинні приймати від підприємств промисловості крупні партії товарів у вузькому виробничому асортименті, в непідсортованому вигляді. Це може привести до уповільнення товарооборотності, утворення в магазинах наднормативних товарних запасів поряд з незадоволенням попиту на інші види товарів через відсутність коштів для їх закупівлі і не­можливість зберігання в магазині.

Транзитна форма товаропостачання застосовується, головним чи­ном, для товарів простого асортименту, які не потребують додаткового підсортування. Для товарів, що вимагають швидкої реалізації (молочні

продукти, ковбасні вироби, хліб тощо) така форма постачання взагалі є єдино можливою. Вона також може застосовуватися і для товарів складно­го асортименту, але тільки у тих випадках, коли постачальники знаходять­ся в межах області. В цих умовах товар завозиться, як правило, автомобі­льним транспортом і тому не потрібно дотримуватися мінімальних норм відвантаження товарів.

Складська форма передбачає товаропостачання магази­нів зі складів оптових баз. За цієї форми постачання склади оптових баз, отримуючи крупні партії товарів від різних спеціалізованих виробни­чих підприємств, забезпечують їх зберігання і здійснюють всі необхідні операції з підбирання асортименту товарів для роздрібної торговельної мережі: розпакування, перевірка якості, комплектування невеликих пар­тій товарів в широкому асортименті. Це призводить до значних трудових затрат, викликаних необхідністю додаткових розвантажувально-навантажувальних робіт, їх складською обробкою, однак воно в цьому ви­падку компенсується поліпшенням обслуговування оптових покупців за рахунок широкого вибору товарів і прискорення товарооборотності. Тому у постачанні невеликих, неспеціалізованих магазинів товарами складного асортименту часто найбільш прийнятною є складська форма товаропоста­чання.

Товаропостачання магазинів може здійснюватися різними методами: децентралізованим (самовивіз) і централізованим.

Децентралізований метод передбачає виконання транс-портно-експедиційних операцій силами і засобами роздрібних торговельних підприємств, тобто всі операції з завезення товарів, починаючи з пошуку транспорту, роздрібні підприємства виконують само­стійно. Через це завезення товарів у роздрібну торговельну мережу таким методом не підлягає плануванню і раціональній організації операцій, пов'язаних з відбиранням товарів, оформленням документів на відпуск товарів, здійсненням навантажувально-розвантажувальних робіт. Ефекти­вність використання автомобілів при цьому, як правило, низька через їх понаднормативний простій, низьке використання вантажопідйомності. Крім того, децентралізоване завезення відволікає працівників роздрібної торговельної мережі від виконання своїх основних обов'язків, пов'язаних з обслуговуванням покупців, а в магазинах з одним продавцем призводить до закриття підприємств на час, необхідний для поїздки за товарами. Це негативно відображається на якості торговельного обслуговування покуп­ців, приводить до втрат товарообороту. Єдина позитивна риса децентралі­зованого завезення - це його оперативність. Тому він повинен використо­вуватися тільки в надзвичайних ситуаціях.

Централізована доставка товарів здійснюється силами і засобами постачальників або транспортних підприємств за замовленнями магазинів в передбачені графіком терміни. При цьому всі транспортно-експедиційні операції виконуються, як правило, централізовано, без участі представників роздрібної торговельної мережі.

Централізовану доставку застосовують як за складської, так і за транзитної форми товаропостачання торговельної мережі. Вона може здійснюватися підприємствами промисловості, опто­вими базами чи транспортними підприємствами.

Прогресивний характер централізованої доставки товарів полягає в тому, що в цьому випадку забезпечується планове і ритмічне постачання магазинів за встановленими графіками, зменшується вартість доставки товарів за рахунок поліпшення техніко-експлуатаційних показників вико­ристання автотранспорту і зменшення кількості експедиційного персона­лу, усуваються зайві ланки товаропросування. За централізованих переве­зень значно спрощується документація на відпускання, одержання ванта­жів і оплату за транспортування, тому що всі розрахунки за перевезення з автотранспортними підприємствами здійснюють постачальники. Така фо­рма доставки товарів дозволяє керівникам і працівникам роздрібної тор­говельної мережі більше уваги надавати питанням організації торговель­но-оперативних процесів у магазинах. Разом з тим, ефективність центра­лізованої доставки товарів досягається в тому випадку, коли для кожного підприємства правильно визначені інтервали і оптимальні партії завезен­ня товарів, тобто значно підвищується роль управління товаропостачанням роздрібної торговельної мережі.

Централізована доставка здійснюється відповідно до поточних замовлень магазинів, в яких на спеціальних бланках вказуються: номер магазину, ьйого адреса, асортимент і кількість товарів, що підлягають завезенню, фактично відпущена кількість.

Взірець замовлення наведено нижче.

Складаючи замовлення на поточне завезення товарів особливу ува­гу треба приділяти розрахунку і обґрунтуванню частоти завезення і розмі­рів партій, враховуючи при цьому зміни попиту покупців, оборотність то­варів, їх фізико-хімічні властивості, наявність товарних запасів. Най­більш поширеним методом визначення мінімальної частоти достав­ки товарів у днях є метод подвоєної різниці між максимальним і но­рмативним запасом товарів.