logo
Кулинич

1.3.3. Використання масової комунікації в інших форматах.

Масова комунікація може використовуватися в інших форматах, пов’яза-них з інформаційно-комунікаційною діяльністю. Переважно мова йде про великі інформаційно-комунікаційні кампанії, виборчі кампанії, кампанії в ЗМІ, інформаційні війни і т. д., де використовуються масовокомунікаційні засоби, методи, техніки, технології.

Для прикладу розглянемо інформаційну війну .

Інформаційна війна відноситься до крупних інформаційних технологій соціального впливу з метою дестабілізації ситуації, в якій перебуває опонент або ворог, зміни масової свідомості ворога, послаблення його позицій.

Відомо ще з історії, що професійні комуніканти, які зорганізовують і ве-дуть війну, активно використовують мас-медіа для досягнення свої мети. У 20-х роках США вели радіопередачі на країни Латинської Америки, Велико-британія — на свої колонії, Німеччина — на німців Померанії і Верхньої Сі-лезії у Польщі, судетів — у Чехії. Відомим фактом стала німецько-австрій-ська радіовійна 1933—1934 рр. з приводу приєднання Австрії до рейху. Са-ме тоді з’явилося поняття “інформаційний агресор”.

Метою інформаційної війни є послаблення моральних і матеріальних сил супротивника, посилення власних. Вона передбачає заходи пропагандистсь-кого впливу на свідомість людини в ідеологічній та емоційній галузях.

Перше і головне завдання інформаційних агресій полягає в маніпулюван-ні масами, у впливі на еліту певних держав або й своєї країни. Мета такої маніпуляції найчастіше полягає у:

  1. внесенні у суспільну та індивідуальну свідомість ворожих, шкідливих ідей та поглядів;

  2. дезорієнтації та дезінформації мас;

  3. послабленні певних переконань, устоїв;

  4. залякуванні свого народу образом ворога (у такому випадку маємо підстави говорити про інформаційну війну на своїй території; саме таку інформаційну війну вела Росія перед збройним конфліктом у Чечні: фор-муючи образ ворога, російські державні і продержавні ЗМІ називали заго-ни чеченців бандформуваннями, формували загальне негативне ставлення до чеченців і взагалі – “осіб кавказької національності” і т. д.);

  5. залякуванні супротивника своєю могутністю.

Оскільки в ході інформаційної війни здійснюється вплив на психологічну сферу людини, мас чи певних соціальних груп, — методи її ведення базу-ються на соціально-психологічних чинниках і дуже часто зводяться до наві-ювання або використання “брудних технологій”. Майже ніколи реальні цілі інформаційної війни не афішуються ― навпаки, вони маскуються добропри-стойним приводом.

Основними напрямками діяльності підрозділів, на які покладається веден-ня інформаційно-психологічних спецоперацій, є:

підрив морально-політичного стану особового складу збройних сил і населення противника, паралізація їх волі до боротьби;

мобілізація свого населення на широку підтримку військових дій, ско-вування пацифістських настроїв та виступів;

забезпечення моральної підтримки дій своїх військ збройними силами та населенням союзників;

введення супротивника в оману, дезінформація суспільної свідомості з метою приховування істинних замислів.

Одночасно ведеться обробка світового співтовариства з метою обґрунту-вання своїх дій та провокування союзницьких настроїв. При цьому інформа-ція фільтрується, дозується та подається у вигідному для тієї чи іншої сторо-ни світлі.

Іншими словами, метою інформаційних атак на операційному рівні є створення таких перешкод процесу ухвалення рішення ворогом, щоб супро-тивник не міг діяти чи вести війну координовано та ефективно.

У гіршому випадку відповідь супротивника може включати контратаки проти дружніх інформаційних систем, що не відрізняється від побічних руй-нувань “вогневої підтримки”.

Щодо цілей атак в інформаційній війні, то чим більш залежний супро-тивник від інформаційних систем при ухваленні рішення, тим більше він уразливий до ворожого маніпулювання цими системами.

Генеральна мета інформаційної війни таким чином — порушити обмін інформацією в таборі супротивника.

Зрозуміло, що масова свідомість є ареною боротьби різних політичних систем і в мирний час. Дії протиборчих сторін при цьому можна порівняти з глобальними центробіжними PR-кампаніями. Ці кампанії досить різняться як за цілями, масштабами, так і за аудиторією, на яку спрямовано виборчий інформаційний вплив. Його мішенню може стати як соціум в цілому, так і певні референтні групи (наприклад, політична чи військова еліта держави). При цьому можуть застосовуватися дипломатичні методи, пропаганди-стські та психологічні кампанії, діяльність місцевих ЗМІ, Інтернет-ре-сурси та т. ін.