4.2.2. Масова сугестія.

Сугéстія, або навіювання (від лат. suggestio, suggero — навіюю, ра-джу),— це природний процес упливу однієї людини на іншу за допомо-гою прохання, переконування, доведення, аргументування, наказу і т. п., що має за мету змінити установки, ціннісні орієнтації, поведінку лю-дини. Кожна людина піддатлива сугестії через те, що вона не може бути аб-солютно критичною, бо не володіє всім досвідом людства і її досвід не є аб-солютно повним відносно природи і життя; у людині бореться свідоме й не-свідоме, увага й неуважність, довіра й недовіра, істина й омана і т. д.

Усвідомлюючи сугестивний вплив на себе, людина не може стовідсотко-во протидіяти йому, бо їй не завжди вистачає інтелектуальних, розумових та емоційних сил відвернути той вплив; не на користь людини складаються со-ціально-політичні, професійно-виробничі, побутово-особистісні обставини. Людина часто чинить так, як вимагають, через інтереси колективу, громади, народу; заради збереження спокою або навіть заради ближнього вона йде на компроміс, визнає конформізм як спосіб спілкування.

Отже, масове навіювання (масова сугестія, вербальна, зображальна, жес-тово-рухова) — психічний вплив комуніканта на членів маси у вигляді про-хання, наказу, переконування, демонстрування тощо, метою якого є поши-рення масових настроїв, формування громадської думки, її корекція серед членів маси. Масове навіювання також пов’язане з актуалізацією, передачею чи зміною установок, ціннісних орієнтацій, соціальних норм у членів маси. Ефективність навіювання визначається ступенем або несвідомого насліду-вання, або рефлексії й саморегуляції членів маси на основі свідомого наслі-дування керівника маси чи одне одного в масі.

Різновидом навіювання є переконання. Власне, будь-яке навіювання по-в’язане з бажанням поставити людину на свій бік, але переконання є словес-но-логічним варіантом навіювання, пов’язане з раціональною аргументаці-єю.

Навіювання визначають ще як словесне зараження.

На думку російського вченого Б. Ф. Поршнєва, який вивчав навіювання як складний механізм психології мас, ефективність навіювання визначається ступенем контакту між сугестором і членами маси; висока довіра до комуні-канта дозволяє йому не застосовувати складних способів навіювання, впли-вати більше на емоційному рівні, ніж раціональному. І навпаки, зниження довіри, підвищення психологічної активності комуніката змушує сугестора “працювати” більш раціонально, вдаючись до вищої форми навіювання — переконання як словесно-логічного доказу чогось чи на користь когось.

4.2.3. Масова маніпуляція.

Масова маніпуляція — прихований вербальний, зображальний, жесто-во-руховий вплив на членів маси, метою якого є поширення масових настро-їв, формування громадської думки, її корекція серед членів маси. Масова маніпуляція також пов’язана з прихованою для членів маси актуалізацією чи зміною їхніх установок, ціннісних орієнтацій або вчинків. Ефективність ма-ніпуляції визначається ступенем або несвідомого наслідування, або рефлек-сії й саморегуляції членів маси на основі оманливих уявлень про причини й наслідки того, що відбувається. Велике значення для ефективної масової ма-ніпуляції має масове зараження, яке передує маніпуляції або відбувається паралельно з нею.

Не будь-яке втручання в психіку та людську свідомість треба називати маніпуляцією, або маніпуляційним впливом. Так, часто способи формування особистісних структур, поведінкових норм і виховний процес теж розгляда-ють часто як маніпуляційні способи на тій підставі, що за допомогою них здійснюється непідконтрольне людям втручання у їхню психіку.

Основою, на якій треба відрізняти маніпуляцію від інших видів упливу, є здатність адресата впливу контролювати або не контролювати цей процес, усвідомлювати чи не усвідомлювати його. Маніпуляційний вплив є некон-трольований, неусвідомлюваний, прихований для адресата процес уп-ливу на нього, який відбувається поза його волею та бажанням. Маніпу-ляція відрізняється від звичайного процесу сугестії, навіювання тим, що ма-ніпуляція має технологічно-професійну основу, планується і контролюється комунікантом.

Суб’єктно-об’єктно орієнтована комунікація вже має маніпуляційний сенс, бо вона передбачає механічний характер упливу: комунікат-об’єкт не має волі та інтелекту для протистояння суб’єктові, він машинально виконує те, що йому говорить суб’єкт.

Основною ознакою, яка відрізняє маніпуляцію від сугестії (навіювання) є механістичність маніпуляцій, коли світ людей і людина розглядаються як машини, якими можна керувати. При цьому передбачається, що вплив на об’єкт здійснюється поза свідомістю адресата спілкування.

Учень, що навчається і усвідомлює процес навчання та виховання, не є об’єктом маніпуляційного впливу, він суб’єкт навчання, суб’єкт сугестивно-го впливу вчителя. Правда, це не виключає “майстерності” вчителя так впли-вати на учня, що він цього і не розумітиме.

Чи є маніпуляційний вплив неминучістю людської взаємодії? Очевидно, так. Тим більше, коли мова йде про масу як емоційного, безвольного, неор-ганізованого суб’єкта поведінки. На думку С. Кара-Мурзи, “це — висхідний, фундаментальний варіант взаємодії, при якому один учасник життєвої драми змушує інших діяти в його інтересах і за його програмою так, що це не розпізнається жертвами і не викликає у них супротиву…

Узагалі ж немає вичерпності способам уплинути на поведінку членів еко-логічної спільноти, яка оточує живе утворення. Рослина оздоблює свої ти-чинки й пестик розкішною привабливою декорацією — квіткою, яка виділяє до того ж ще ароматний нектар. Комахи ринуть на запах і колір, відплачу-ючи за нектар працею з опилення” (Кара-Мурза С. Г. Манипуляция сознани-ем.— К.: Оріяни, 2000. С. 7).

Уся історія людських взаємодій (і не тільки під час спілкування!) — це історія боротьби проти маніпуляцій з бажанням вирватися з обіймів суб’єкта прихованого впливу. Успіх цієї боротьби залежав, залежить і залежатиме від соціально-психологічних та соціально-політичних умов тієї боротьби, волі, інтелектуальної сили її учасників.

ЗМК володіють неперевершеною і неминучою як сугестивною, так і мані-пулятивною силою, про що треба відкрито говорити людям, аби вони розу-міли, жертвою чого може бути їхня психіка, і вміли протистояти ЗМК. Ці знання мають бути основною складовою медіаосвіти для людей.

Так, про телебачення як “опіум для народу” необхідно знати, що воно ви-конує функцію гіперкомпенсації маси, тобто замінює реальну участь у масі на віртуальну, яка породжується сидінням перед телевізорами, вгамуванням емоцій й отриманням задоволення від того, що всі це дивляться.

Термін “маніпуляція” є метафорою і вживається в переносному значенні: вправність рук у користуванні речами перенесено на вправне керування лю-дьми (лат. manus — рука; найближчим слов’янським словом до “маніпулю-вати” є рос. руководить, від “рука”). Звичайно, “РУКОводство” може бути прихованим і відкритим, усвідомлюваним тими, ким керують, “РУКОво-дят”.

У нашій мові слово “маніпуляція” вживається в значенні “вправного і прихованого керування”. Отже, це приховане керування, факт якого не по-винен бути поміченим комунікатом. Успіх маніпуляції залежить від довіри комуніката і віри його в те, що все, що говорить комунікант, є правдою. Крім того, успішна маніпуляція передбачає такі закономірності:

1. Чим менше знає людина, тим більш вона маніпульована.

2. Чим більш аполітична людина, тим більш вона маніпульована.

3. Чим більш довірлива людина, тим більш вона маніпульована.