3.1.1. Поняття про професійного комуніканта.

Комунікантами називають осіб, які ініціюють, проводять, підтримують або завершують процес спілкування. У ролі комунікантів масового спілку-вання виступають професійні комуніканти або аматори організованого спіл-кування, які намагаються діяти за правилами професіональної комунікації. До професійних комунікантів або комунікантів-аматорів належать ті, які для спілкування використовують: а) мову або знакові системи, що створені на основі мови: агітатори, ведучі, вихователі, журналісти, іміджмейкери, пі-арники (фахівці зі зв’язків із громадськістю), представники влади, прес-сек-ретарі, пропагандисти, проповідники, публіцисти, редактори, рекламісти, учителі; б) парамовні зображальні засоби — мову жестів, рухи тіла, голос тощо: співаки, танцівники і т. д.; в) художні образи, а також створені за уяв-ними образами предмети: майстри народних ремесл, скульптори, художни-ки тощо. До роду професійних комунікантів належать й інші фахівці масо-вого спілкування. Звичайно, комуніканти групи в є учасниками масового спілкування тільки тоді, коли вони використовують створені ними предмети для впливу на людей — на їхні почуття, свідомість. Такі комуніканти, як, на-приклад, агітатори, журналісти, іміджмейкери, пропагандисти, рекламісти тощо дуже часто використовують одночасно різні засоби спілкування: слово й образ, слово й жести і т. п.

Професійні комуніканти групи а називаються також професійними мов-цями, оскільки вони для спілкування використовують мову або знакові сис-теми на основі мови, тобто письмо.

Спілкування між професійним мовцем і комунікатом та непрофесійним мовцем і тим же комунікатом відрізняються. У першому випадку комуніка-ційний процес матиме більшу осмисленість і чіткість, відсутніми будуть зай-ві акти мовлення, тематичні відхилення і т. д.; у другому випадку процес спілкування може бути підпорядкований асоціативній роботі пам’яті, позна-чений зайвими мовними операціями й діями.

Професійне мовлення суттєво відрізняється від непрофесійного, звичай-ного, нормального мовлення. Різниця полягає в тому, що звичайне, нормальне мовлення завжди зумовлено тими чинниками, які його й породжують, тобто нормальне мовлення в конкретній ситуації мотивоване, цілеспрямова-не, осмислене, через що воно завжди є актуальним. Якщо звичайне мовлен-ня не відповідає хоч одному чиннику (наприклад немотивоване чи безціль-не), воно тоді сприймається як ненормальне (аномальне). Професійне ж мов-лення не завжди має внутрішньо-особистісну мотивацію і підпорядкування внутрішньозумовленим цілям мовця. Часто професійне мовлення є штучно породжене, тобто “зроблене”, виконане професіоналом за певними правила-ми, зразками, форматами, який ніби імітує нормальне мовлення, виконуючи виробниче, наприклад редакційне, завдання. Професіоналізм мовця в тому й полягає, щоб знати правила й принципи породження висловлювання, уміти імітувати нормальний акт висловлювання. Тому для професіонала такими важливими є поняття, як актуальність теми, її розробка, подача, що зовсім незрозумілим може бути для звичайних мовців, які завжди говорять актуаль-но в межах своєї компетенції, зовсім не розуміючи, що таке актуальність.

Професійними мовцями стають у процесі вивчення й усвідомлення актів породження висловлювання, механізмів виникнення твору, тих факторів (чинників), які впливають на мовця під час мовлення. Тому ці спеціальні знання та вміння користуватися ними для організації власного мовлення й мовлення інших входять у професіограму фахівця й визначають рівень його професіоналізму. Знання про природу породження висловлювання лежать в основі технології праці професійного мовця.

Професійні комуніканти є визначальним чинником масового спілкування, від них залежить, якою буде масова комунікація. Залежно від того, яку соці-ально-професійну роль виконує комунікант,— він журналіст, проповідник, вихователь чи хтось інший,— таким буде спілкування за змістом і формою: різниця у виборі теми для розмови, формату її подачі, вибору засобів спілку-вання тощо. Об’єднує кожного з професійних комунікантів уміння усвідом-лювати комунікаційний процес, організовувати його за певними технологія-ми з використанням визначених способів, процедур спілкування (визначе-них технік), ставитися до спілкування як до роботи, виробничої діяльності, що передбачає, зокрема, постановку виробничих цілей. Виробничі цілі завж-ди включають саму процедуру створення інформаційного продукту або про-ведення інформаційної акції. Для професійних мовців мовлення найчасті-ше виступає самоціллю, а не засобом досягнення цілей. Ця особливість є досить суттєвою для розуміння поведінки професійних комунікантів.

Існує дві стихії спілкування професійних комунікантів: (а) звичайна, людська, особистісна і (б) виробнича, фахова, надособистісна, але яка за певних умов може збігатися з першою і бути професійним виявом її.

Виробниче мовлення здійснюється за певними стандартами, зразками, за-готовками, з використанням прийнятих способів, правил, принципів ство-рення повідомлення, сюжету, рекламного тексту тощо. Для професійного мовця на задній план відходять питання особистісної мотивації, мети, сми-слу висловлювання, нівелюється самооцінка мовця з погляду того, наскільки його позиція є коректною, доречною, посутньою, важливою, толерантною, справедливою і т. д. Праця професійного мовця технологізується й автома-тизується, втрачає авторське творче начало. Фахівець із мовлення ставиться до свого висловлювання як до продукту, товару, який треба технологічно і вчасно зробити та реалізувати.

Завдяки усвідомленню комунікаційного процесу і себе в ньому професій-ні комуніканти здатні позиціонуватися у масовій комунікації певним чином. Позиціонування може мати суперечливий характер: представники однієї й тієї ж професії по-різному уявляють себе в соціумі. Так, журналісти в ко-лишньому СРСР позиціонувалися агітаторами й пропагандистами або публі-цистами, що пропагують і відстоюють соціалістичні й комуністичні ціннос-ті, виховують в комуністичному дусі народ. У незалежній Україні журналіс-ти позиціонують себе інформаторами суспільства, незалежними носіями ін-формації, незаангажованими виробниками новин, а також представниками інтересів громади, борцями за свободу слова і демократію.