5.1. Поняття оптового ринку як місця і сфери здійснення оптової торговельної діяльності

Товарний характер розширеного суспільного відтворення обумовлює об'єктивну необхідність існування товарного ринку — місця і сфери здійснення обміну ново-виготовленого товару, оцінки його вартості.

У процесі сучасного розвиненого постіндустріального виробництва щодня створюється широка гама споживчих вартостей (товарів і послуг), найрізноманітніших за характером, місцем, часом і обсягами споживання. Спільним для більшості з них є те, що основна маса новостворених товарів і послуг скеровується на товарний ринок для їхньої оцінки шляхом співвідношення попиту і пропозиції з метою подальшої реалізації (продажу).

Абстрагуючись від розгляду сутності поняття "ринок" — всебічно вивченої економічної категорії, зупинимося на характеристиці саме товарного ринку і його важливої складової частини — оптового ринку товарів і послуг. У вузькому змісті під товарним ринком розуміють місце реалізації (еквівалентного обміну) усієї кількості товарів та послуг, що постійно виготовляються або створюються.

Своєю чергою, увесь товарний ринок в організаційному аспекті може бути поділений на дві великі складові частини: роздрібний (споживчий) і оптовий1 (інституціональний) ринки (рис. 5.1).

Рис. 5.1. Система елементів (підсистем) товарного ринку

Поряд із поняттям "оптовий" як відповідник в українській мові широко вживається поняття "гуртовий", синонімічне за змістом. Західні ж економісти частіше послуговуються поняттям "інституціональний ринок", що теж до певної міри є відповідником оптового (гуртового) ринку.

Основними ознаками, що дозволяють провести такий, до деякої міри умовний, поділ товарного ринку, є мета і характер подальшої комерційної діяльності з придбаним товаром, а також усереднені загальні обсяги торговельних операцій і оборудок, що характерні для окремих його складових елементів.

Перший елемент, або підсистема,— роздрібний (споживчий) ринок, який включає в себе попит, пропозицію і ціпи матеріальних благ, що скеровуються на особисте споживання окремих індивідів або домогосподарств. Відмінності між окремими секторами цієї підсистеми випливають із відмінностей у способі використання споживних властивостей різних товарів: частина товарів може служити для задоволення потреб окремої особи (предмети одягу, взуття, гігієни), тоді як інші товари задовольняють потреби всього домогосподарства (посуд, килими, меблі). Однак в обох випадках спільною є мета пред'явлення попиту на роздрібному ринку — кінцеве споживання товарів.