Зміст зовнішньоторговельного контракту

Зовнішньоторговельний договір (контракт) — це договір постачання матеріальних благ, прийнятий у міжнародній торгівлі, що укладається між експортером та імпортером, спрямований па встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоторговельній діяльності.

Типові контракти купівлі-продажу товарів розробляються торговельними палатами, монополістичними об'єднаннями, великими фірмами, Європейською економічною комісією ООН. Типові контракти на багато товарів розробляють галузеві національні союзи підприємців, причому для кожного товару може складатися кілька варіантів типових контрактів. При розробці міжнародних контрактів керуються Конвенцією ООН про міжнародні договори купівлі-продажу товарів та Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів ІНКОТВРМС (у редакції 1990 р.). У практичній діяльності, як правило, кожна фірма повинні мати широкий набір типових контрактів.

Зовнішньоторговельний контракт включає такі розділи: преамбулу; предмет контракту; кількість та якість товару, базисні умови постачання; ціну і суму контракту; умови платежів, умови здавання-приймання товару; упаковку і маркування товару; заяву претензій; форс-мажорні обставини; санкції та рекламації; вирішення спірних питань (арбітраж). У цілому структура зовнішньоторговельного контракту аналогічна звичайному договору постачати (див. 6.3), однак деякі з умов зовнішньоторговельного контракту мають особливості свого трактування.

Преамбула — це вступна частина контракту, в якій зазначаються номер, місце і дата підписання контракту, визначаються сторони (організації, фірми), від імені яких укладається договір, та найменування документів, якими керуються контрагенти під час укладення договору.

Предмет контракту містить розгорнуту характеристику товару (із зазначенням точного найменування, марки, сорту), який реалізується за цим контрактом. Якщо номенклатура товарів досить велика, цей розділ може виноситися за текст контракту у вигляді специфікацій, які є невід'ємною частиною того самого контракту і що обумовлюється в тексті самого контракту.

Кількість товарів, що підлягають постачанню, установлюється по кожній товарній позиції відповідно до систем мір та ваг, що застосовуються в різних країнах, і як їх еквівалент — у метричній системі Якість товарів визначається за сукупністю основних властивостей, здатних підтвердити можливість використання за основним призначенням, і встановлюється посиланням на стандарти, технічні умови, зразки тощо.

Базисні умови постачання (відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів у редакції 1990 року) визначають вид транспорту й обов'язки контрагентів щодо поставки товару, визначають момент переходу ризиків від однієї сторони до іншої (табл. 6.3). Стосовно до обов'язків продавця сукупність умов ІН-КОТЕРМС у редакції 1990 року поділяється на чотири групи:

група Е — відвантаження товару;

група F— основні видатки з перевезення не оплачено;

група С — основні видатки з перевезення товарів оплачено;

група D — постачання товару.

Таблиця 6.3

Класифікація умов Інкотермс з погляду обов'язків продавця (експортера) матеріальних благ

Закінчення табл. 6.3

Відповідно з цим принципом обов'язки продавця поступово зростають — від мінімальних в групі Е до максимальних у групі D. При цьому витрати, які несе продавець, включаються в ціну товару.

Ціна і сума контракту — це сума грошей у визначеній валюті, яку покупець зобов'язаний сплатити продавцеві за одиницю товару чи весь товар, поставлений на обумовлених умовах у встановлений у контракті пункт. Ціни контрактів можуть виражатись у валюті країни експортера, імпортера чи третьої країни. Залежно від способу фіксації вирізняють тверду, рухому, плаваючу з наступною фіксацією ціни. Крім цього, у міжнародній оптовій торгівлі існує специфічна система знижок до ціни (загальна, якщо оплата за товар здійснюється готівкою, сезонна, якщо товар купується поза сезоном тощо).

Умови здавання-приймання товару визначають строки і дати постачання товарів за цим контрактом. Строк поставки — момент, коли продавець зобов'язаний передати товар у власність покупцю або вповноваженої ним особи і може бути визначений календарним днем, періодом, протягом якого повинна бути здійснена поставка, або як певна умова: "негайно", "швидко", "без затримки", "зі складу" тощо. За дату постачання за погодженням сторін може братися: дата здавання товару перевізнику або експедиційній фірмі, дата видачі варанту (складського свідоцтва), дата підписання акта приймання-здавання тощо. В контрактах може передбачатися також і дострокова поставка.

За місцем проведення здавання-приймання може бути попереднім (проводиться представником покупця у продавця) або кінцевим (проводиться в місці завантаження або в пункті призначення.

Умови платежів визначають спосіб, порядок та строки фінансових розрахунків та гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань. Валютою розрахунків може братися валюта контракту, валюта однієї зі сторін контракту або валюта третьої країни. Строки розрахунків звичайно вказуються сторонами в контракті як конкретна дата або період, протягом якого має відбутися платіж, і залежать від обумовленого моменту переходу права власності на товар. Основними способами розрахунків у міжнародній практиці є банківський (готівковий) перерахунок, платіж з авансом і платіж у кредит. Прийнятними формами розрахунків є інкасо, акредитив, за відкритим рахунком, переказом, чеком, векселем тощо; на практиці форми розрахунків часто переплітаються та комбінуються.

Упаковка і маркування товару передбачає узгодження сторонами вимог до упаковки товару (ящики, мішки, контейнери тощо) та нанесення на нього відповідного маркування (найменування продавця та покупця, номер договору, місце призначення, спеціальні умови складування і транспортування та ін., а за потреби також умови його повернення).

Порядок відвантаження передбачає не тільки обов'язковість технологічного забезпечення навантажувальних робіт, а й необхідність своєчасного інформування продавцем покупця про готовність до відвантаження і завершення цього процесу. Одночасно з повідомленням про відвантаження покупцеві за допомогою засобів зв'язку надсилається пакет відвантажувальних документів.

Форс-мажорні обставини передбачають, в яких випадках сторони звільняються від відповідальності за невиконання умов договору (контракту) через обставини непереборної сили (стихійні лиха, воєнні дії, ембарго, втручання з боку влади та ін.). Строк дії форс-мажорних обставин підтверджується торгово-промисловою палатою відповідної країни.

Санкції та рекламації встановлюють порядок застосування штрафних санкцій, відшкодування збитків та пред'явлення рекламацій у зв'язку з невиконанням одним з контрагентів своїх зобов'язань. Розміри штрафних санкцій мають бути чітко визначені в контракті (у відсотках від вартості недопоставленого товару або суми неоплачених коштів, строки виплати штрафів — від якого терміну вони встановлюються та протягом якого часу діють), строки, протягом яких можуть бути заявлені рекламації. Претензії можуть висловлюватися лише щодо тих питань, які не були врегульовані процедурою здавання-приймання; вони надсилаються в письмовому вигляді й мають містити конкретну вимогу до продавця щодо порядку усунення недоліків.

Арбітраж передбачає порядок урегулювання спорів і суперечок, претензій і рекламацій, які не можуть бути вирішені сторонами способом переговорів. Для цього сторони обумовлюють випадки, за яких сторони можуть звернутися до суду, процедуру звернення й орган арбітражу включно з країною (продавця, покупця чи третьою країною), до якого слід звертатись у разі виникнення нерозв'язаних суперечностей.