logo
Логістика

12.2. Логістичні витрати

Сутність та методи розподілу логістичних витрат

Логістичні витрати — це сукупність витрат на управління ру­хом матеріальних потоків по всій логістичній системі від постача­льників сировини до кінцевого споживача.

Як визначає Крикавський Є.В., це сума витрат на управління та реалізацію логістичних процесів в окреслених межах переміщення матеріальних потоків (Крикавський, 2004).

Методи розподілу логістичних витрат (Харрисон и др., 2007):

— за продуктами (БРР — дігесі ргосіисі; ргогїїаЬШгу). Метою та­ких методів є надання більш повної інформації про базис витрат на логістичні операції; БРР дозволяє розподілити логістичні витрати

249

за продуктами більш детально, враховуючи яким чином ці продук­ти використовують основні засоби;

Класифікація логістичних витрат Базова класифікація логістичних витрат наведена в табл. 12.1

Логістичні витрати за логістичними функціями

Спільне використання ознак деяких логістичних функцій та елементів витрат дозволяє встановити носії витрат, як це показано в табл. 12.2.

Таблиця 12.2

ПЕРЕТИН НОСІЇВ ЛОГІСТИЧНИХ ВИТРАТ

Логістичні функції

Аналітичні позиції

зарплата, надбавки

матеріали, паливо

нетривалі предмети

амортизація

ремонти

власні і сторонні транспортні послуги

фінансові витрати, від­сотки

витрати збитків

витрати страхування

Отримання матеріалів

+

+

+

+

+

+

+

+

Складування

+

+

+

+

Внутрішнє транспорту­вання

+

+

+

+

+

+

Складування готових виробів

+

+

+

+

+

Відправлення готових виробів

+

+

+

+

+

250

Таблиця 12.1

КЛАСИФІКАЦІЯ ЛОГІСТИЧНИХ ВИТРАТ

О знака класифікації

Види логістичних витрат

з а ступенем

створення дода­ної вартості

продуктивні (витрати на створення споживчої цінності);

витрати на підтримку логістичного бізнесу — самі по собі не створюють цінності, але є необхідними (на транспортування, оформлення замовлень, ведення обліку продукції); збиткові— витрати на роботи, які не можуть дати результатів (на простій устатку­вання);

витрати на контроль — витрати на заходи, для запобігання небажаних результатів об­слуговування споживачів.

з а механізмом віднесення на носій

прямі— витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний носій (про­дукт, групу виробів, замовлення);

непрямі— витрати, які можуть бути віднесені на носій лише за допомогою виконання допоміжних розрахунків.

з а зв'язком з об­сягом виробниц­тва:

змінні— витрати, залежні від обсягу виробництва (на переналадку, розміщення замов­лення, зберігання або складування запасів в часі);

постійні— витрати, не залежні від зміни об'єму виконуваних замовлень внутрішніх і зовнішніх споживачів;

повні— віднесена на певний об'єкт (продукт, групу продуктів, замовлення, місце вини­кнення витрат, сферу виробництва) загальна сума витрат, як залежних, так і не залеж­них від об'єму виконуваних замовлень;

часткові— віднесені на певний об'єкт частини витрат, виділені за конкретною озна­кою. Ці витрати, як правило, залежать від об'єму виконуваних замовлень; фактичні— витрати, що дійсно віднесені на певний об'єкт, в даному періоді при фак­тичному об'ємі виконуваних замовлень споживачів і дорівнюють об'єму спожитих ре­сурсів, помноженому на діючі ціни на ресурси;

Закінчення табл. 12.1

Ознака класифікації

Види логістичних витрат

нормальні— середні витрати, що віднесені на певний об'єкт в даному періоді при фак­тичному об'ємі обслуговування. Ці витрати дорівнюють фактичному об'єму спожитих ресурсів, помноженому на їх середні ціни; планові — витрати, розраховані для певного логістичного об'єкту і певного періоду за умови визначених програми обслуговування, об'єму замовлень споживачів і технології. Ці витрати дорівнюють запланованому об'єму використання ресурсів, помноженому на їх планові ціни; витрати упущених можливостей — характеризують упущену вигоду. Вона пов'язана з тим, що обмежений об'єм ресурсів може бути використаний лише певним чином, що виключає вживання іншого можливого варіанту, що забезпечує отримання прибутку

за формами та місцем виник­нення

витрати у постачанні; витрати у виробництві; витрати у дистрибуції

за логістичними функціями

витрати транспортування; витрати складування; витрати пакування; витрати обслуговування споживачів тощо

за сферами пе­реміщення мате­ріального потоку

витрати фізичного переміщення; витрати запасів; витрати інформаційно-управлінських процесів

за джерелом пе­реміщення

власні витрати; витрати логістичного аутсорсингу

Прийняття оптимального логістичного рішення у межах певної системи супроводжується врахуванням всіх складових витрат в по­казнику повних витрат.

Логістичні витрати за сферами переміщення матеріального потоку

На рис. 12.1 наведено види логістичних витрат за сферами пе­реміщення матеріального потоку. Так, витрати фізичного перемі­щення охоплюють всі витрати, пов'язані із транспортуванням мате­ріалів і готових виробів у сфері постачання і дистрибуції між вузлами логістичної системи за винятком внутрішньооб'єктного переміщення (внутрішньозаводського транспортування і маніпуля-ційного переміщення на складі).

Витрати інформаційно управлінських процесів охоплюють витрати інформаційних і фінансових потоків, серед них підготовку планів, рішень, їх доведення до виконавців, контроль за виконан­ням та підготовкою і доведення рішень.

Витрати запасів охоплюють всі види витрат, пов'язаних із ці­льовим формуванням і отриманням матеріального потоку в запасах у місцях стаціонарного складування.

Л огістичні витрати за сферами переміщення матеріального потоку

г

В итрати фізичного переміщення

г

т

Витрати інформаційно -управлінських процесів

В итрати замовлень

г

Витрати

управління

запасами на

складі

1

т

Витрати

управління

запасами у

дорозі

т

Витрати вичерпання

запасів

І І

В итрати капіталу

Складські витрати

Витрати

обслуговуван

ня запасів

Витрати ризику

запасів

— реальні витрати, — ймовірні витрати.

Рис. 12.1. Структура логістичних витрат за сферами переміщення матеріального потоку

Охарактеризуємо більш детально структуру витрат запасів.

1. Витрати замовлення, зумовлені потребою формування замо­влення для створення запасів матеріалів, виробів, тощо.

Рівень цих витрат залежить від кількості річних замовлень, вар­тості одного замовлення та структури витрат замовлення.

Беручи до уваги, що витрати замовлення стосуються лише ви­трат складування замовлення і не стосуються витрат закупівлі, їх можна поділити на постійну та змінну складові.

До постійних належать витрати експлуатації інформаційних си­стем, які не залежать від кількості сформованих замовлень.

Змінні витрати — витрати, які залежать від кількості замовлень: витрати моніторингу запасів, опрацювання замовлень на поставку та розрахункових документів.

пост '

де Взам — витрати замовлення, грн;

В3ам пост — річна сума постійних витрат замовлення, грн; кількість замовлень на рік, од.,

— змінні витрати одного замовлення, грн/од. Зробивши нескладні перетворення, отримаємо залежність річ­них витрат замовлення від величини одного замовлення. Цикл замовлення, днів:

и3ам. (12.7)

Річні змінні витрати замовлення:

^замзм ''зам ' ^змін

замзм ''зам ^змін»

(12.9)

де ДО^зам — величина одного замовлення. Тоді:

^зам ^зампост ' V /> ' "зам/ ' Взмін* уі^..ік))

Отже, річні витрати замовлення обернено пропорційні до вели­чини одного замовлення (рис. 12.2 та 12.3).

254

Витрати капіталу за своєю сутністю визначаються рівнем втрат підприємства від «замороження» капіталу, тобто становлять втра­чені можливості, зважаючи, що цей капітал міг бути використаний в іншій виробничій діяльності, інвестований, покладений на депо­зитний рахунок.

Традиційно витрати капіталу (Вкап) розраховуються встановлен­ням процентної ставки щодо вартості запасу і це ототожнює її зі звичайною процентною ставкою, рентабельністю капіталу тощо.

(12.11)

де Мзап — величина запасу, од.

С — ціна одиниці запасу, грн/од.

гк— прийнятий процент витрат капіталу стосовно вартості за­пасів, %

Витрати капіталу є одними з найістотніших складових витрат запасу, тому необгрунтоване завищення чи заниження граничного рівня відсотку може призвести до хибних логістичних рішень в управлінні запасами.

Витрати утримання складу (складські витрати (Вскл)) охоплю­ють витрати розміщення, переміщення (як маніпуляції) і витрати зберігання на складі (такі як амортизація, освітлення, опалення, ве­нтиляція, орендна плата, забезпечення особливих умов утримання запасів).

Маніпуляційні витрати (витрати внутрішньоскладських пере­міщень, витрати праці тощо) пропорційні змінам щодо величини запасів.

Інші складові — амортизація, певною мірою освітлення, опа­лення, вентиляція — відносяться до постійних витрат.

^склзм \'склзм' і\)\)) ^ і'^зап Вс

де Вскл зм — змінні складські витрати, грн;

Тскл зм — процентна ставка змінних витрат на утримання скла­дів, %;

вСкл зм — змінні складські витрати утримання одиниці запасу на складі, грн/од.

^скл пост ' В

вл ^скл пост ' Вскл зм вл

.1 і\)

За допомогою графіка можна визначити критичне значення рів­ня запасів: якщо утримувані запаси є менші від цього значення, то доцільно використовувати сторонні склади, якщо більші — власні.

256

Зона вибору

орендованого

складу

Зона вибору

власного

складу

М ,

Рис. 12.4. Графічна інтерпретація рішення щодо вибору стороннього чи власного складу (Крикавський, 2005)

Витрати обслуговування запасів (Вобс) є витратами страхування запасів та оподаткування запасів. Вони є пропорційними до кілько­сті запасів та їх вартості.

ЮО) -С-М3

(12.15)

де

сума процентної ставки, що враховує страхування від ри-

зику втрат чи пошкодження та чинні податки на власність, %.

Витрати ризику запасів відображають ймовірну втрату вартості товарів (знецінення), у наслідок його утримання в запасі.

Причинами знецінення можуть стати:

—моральне старіння товарів;

—фізичне старіння товарів (наприклад, ржавіння виробів з ме­талу);

—сезонне старіння товару.

Очевидно, що такі витрати мають встановлюватись диферен-ційно залежно від виду товару, оборотності товару у запасі і бути пропорційними до величини запасів.

В из = т 1100) • С • Мзап, (12.16)

де ГрШ — сума відсоткової ставки ризику знецінення.

Викладений аналіз витрат утримання запасів свідчить, що за винятком витрат утримання складів у разі використання власних складів, решта складських витрат є пропорційними до величини за­пасів.

257

а) сторонній склад

о—о +

оуз окап

грш) /100) • С + взм) • Мзап; (12.17)

б) власний склад

^уз ^кап ^скл вл ^обс ^риз ^скл пост ~*~

+ (((Гкап + ^обс + Гриз) / ЮО) • С+ Взм) " Мзап. (12.18)

З отриманих залежностей випливає, що витрати утримання за­пасів можна подати узагальненою моделлю.

Вуз = (((гкап + гобс + гриз) /100) • С + скл зм /100) • О • Мзап =

= (гуз /100) • С ■ Мзап = (Гуз 1100) • Сзап, (12.19)

де Сзап— вартість запасів, що дорівнює добутку ціни і кількості одиниць запасу.

Дана модель дає змогу сформувати такий загальний укрупнений порядок розрахунку витрат утримання запасів:

—розрахунок вартості запасів — слід оперуватися середньо­зваженою величиною рівня запасів протягом року;

—встановлення проценту вартості продукції, що відображає всі складові питомих витрат утримання запасів;

—розрахунок річної суми витрат утримання запасів.

3. Витрати утримання запасів в дорозі уз д). Є актуальним, коли право власності на товар переходить до клієнта до початку доставки до місця призначення.

За складом витрати утримання запасів в дорозі ідентичні до ви­трат утримання запасів на складі, тобто охоплює чотири складові. Водночас за структурою істотно відрізняються:

—витрати капіталу оцінюються аналогічно, однак є потреба у розрахунку часових параметрів, а відтак і середнього рівня запасів у дорозі;

—витрати утримання транспортних засобів, як тимчасового складу, повністю враховуються в транспортних тарифах (амортиза­ція обладнання, вартість навантаження-розвантаження тощо) і не вимагають додаткового врахування;

—витрати обслуговування запасів у дорозі, як витрати страхування від втрат, пошкоджень запасів ураховуються у транспортних тарифах;

—витрати ризику реально відсутні з причин нетривалого пере­бування в запасі, що не призводить до знецінення.

Вузд кап 100)-С-Мзапдср, (12.20)

Мзапдср = (ЕЖ^- • V) / 360 (12.21)

де ґтр і — час транспортування /-го запасу.

258

4. Витрати вичерпання запасів (Вв). Належать до імовірнісних витрат, облік яких не передбачається, однак вплив яких на прийн­яття рішення в управлінні запасами може бути надто істотним.

Дані витрати мають місце за таких обставин:

Перші три обставини призводять до того, що організація недо-отримає прибуток, понесе збитки, тому такі витрати трактуються як витрати втраченого продажу.

Якщо відбувається четверта обставина, то внаслідок зупин­ки виробництва, це призведе до істотних економічних збитків, не­виконання зобов'язань наступними учасниками логістичного лан­цюга.

Витрати утримання запасів перебувають у залежності від витрат вичерпання запасів у частині утримання страхових запасів: чим вищий рівень страхових запасів, тим нижчий рівень витрат вичер­пання запасів.

Розрахунок витрат вичерпання запасів здійснюється за фор­мулою:

Вв = (г/100)-С-Мвич. (12.22)

де г — питомі втрати прибутку чи/та збитки у % до вартості запа­сів, яких не було для забезпечення актуального попиту;

С, Мвич — відповідно ціна одиниці та кількість одиниць запасу, що не були реалізовані (отримані) для забезпечення актуального попиту.

Загальні витрати запасів можна розрахувати за формулою:

Взаг = Взам + В^ + Вуз д + Ввз. (12.23)

Отже, логістичні витрати запасів — це сума витрат, величина яких змінюється як у прямій, так і зворотно — пропорційній зале­жно від розміру поставок:

Оскільки логістична політика розробляється на підставі логіс-тичних витрат, вони повинні знаходитися під постійним контролем адміністрації підприємства.

259

В

узд

В , грн

м , ОД

Рис. 12.5. Графічна інтерпретація логістичних витрат запасів (Крикавський, 2005)

За рахунок здійснення раціональної політики логістична систе­ма повинна вносити вклад в отримання підприємством максималь­ного прибутку. Тому додаткові логістичні витрати доцільно збіль­шувати лише до точки рівноваги, в якій маржинальні витрати дорівнюють маржинальним доходам, бо після проходження цієї то­чки підприємство не отримує прибуток. У цьому зв'язку виникають такі основні проблеми:

  1. облік і оцінка маржинальних витрат, виділення з них логісти - чної складової;

  2. визначення в рамках логістичних маржинальних витрат част­ ки кожного компонента логістичної системи;

  3. інертність логістичних витрат (договір оренди, договір по­ ставки, контракт по найму та ін.), внаслідок якої неможливе їхнє швидке модифікування;

  4. складність визначення функціональної залежності величини прибутку від додаткових логістичних витрат.

Будь-яке підприємство намагається адаптуватися до умов зовнішнього середовища. Залежно від здійснюваної логістичної політики підприємство самостійно встановлює певний стандарт сервісу і конкретну величину логістичних витрат (Крикавсь­кий, 2005).

260

Облік логістичних витрат

Важливою проблемою, від раціонального вирішення якої зале­жить повномасштабне використання логістики в діяльності підпри­ємств, є удосконалення обліку відповідних витрат. Насамперед це дасть можливість створити передумови для точнішого розрахунку ефективності логістичної діяльності.

Нормативи бухгалтерського обліку такі, що всі субфункції логі­стики відображаються в різних реєстрах, і було б доцільно в бухга­лтерській та статистичній звітності підприємств виділити в окрему статтю логістичні витрати. При цьому йдеться не про зміни в стан­дарті обліку витрат на виробництво, а лише у формі 2 «Звіт про фі­нансові результати». Тобто така невелика зміна у звітності не ускладнить облікову роботу, але дасть змогу кожному підприємст­ву підрахувати ефективність проведення логістичних заходів та ви­значити їхній вплив на зміну обсягу реалізації продукції.

Наявність таких статей у статистичній звітності підприємств, вирішить проблему обліку логістики, оскільки таку форму звітності за результатами року подають усі, в тому числі малі підприємства всіх видів економічної діяльності.

Для аналізу впливу відповідних витрат на зміну обсягів реаліза­ції продукції та сума додаткового одержаного прибутку можна за­стосувати методи вивчення взаємозв'язків, зокрема індексного та регресійно- кореляційного. Індексний метод дозволяє проаналізу­вати функціональні взаємозв'язки, регресійно-кореляційний — сто-хастичні взаємозв'язки між показниками. Використання таких ме­тодів дає змогу кількісно визначити вплив чинників, у даному випадку — логістичних витрат, на результати діяльності підприєм­ства.

Регресійна модель зв'язку має такий вигляд (у випадку лінійної форми):

?= а0 + а\ Х\ + а2 х2 + ... + а„х„, (12.24)

де ?— прибуток або обсяг реалізованої продукції,

хп — статті логістичних витрат,

ап — коефіцієнт регресії.

У такій моделі зв'язку результативним показником (У) може бу­ти сума прибутку, вартість реалізованої продукції або інший фінан­совий показник, а чинниками (х) — окремі елементи логістичних витрат. Одержані після розрахунків за даними звітності значення коефіцієнтів регресії (аі, аг, ... а„) покажуть напрям та величину впливу кожного елемента витрат на результативний показник. А

261

реалізація кореляційної частини методу, тобто розрахунок показ­ників кореляції, дисперсій, показників варіації тощо, дасть змогу виявити тісноту зв'язку між результативним показником та чинни­ками. Крім того, за допомогою методів регресій і кореляцій можна розрахувати на підприємстві науково обґрунтовані прогнозні пока­зники і таким чином спланувати відповідні дії й спрямувати їх у певне русло для становлення найбільш прибуткового та ефективно­го виробництва (Окландер, 2008).