2.2. Товарорух: сутність, елементи та основні форми

Фахівці з логістики та маркетингу мають різні думки стосовно того, про що насправді йдеться, коли вживається термін «товаро­рух». Деякі уявляють товарорух як потік готової продукції до спо­живача, тоді як інші включають до нього ті види діяльності, які здійснюються на більш ранніх етапах, зокрема придбання та пере­міщення сировини.

Товарорух — це система, яка має забезпечувати доставку товарів до місць продажу (товарів виробничого призначення, як прави­ло, — до місць установлення (споживання)) у точно визначений час з максимально високим рівнем обслуговування покупця (Маркети­нговий менеджмент, 2004).

Товарорух— поняття, під яким розуміють постачання і збут (Кальченко, 2004).

Товарорух — процес, що забезпечує доставку товару від вироб­ника до місця його споживання чи продажу.

Товарорух— шлях матеріальних та інформаційних потоків від конкретного виробника до споживача {Економічна, 2001).

Таким чином, нами товарорух розглядається як діяльність з фі­зичного переміщення товарів від місць їх походження до місць споживання.

Закордонні вчені {Маркетингові канали, 2002) окремо виділя­ють також поняття потоку, під яким розуміють сукупність функ­цій, які послідовно виконуються учасниками каналу. Таким чином, потік застосовують для опису руху (див. розділ 2).

На рис. 2.1 зображені універсальні потоки, при чому фізичне володіння і право власності (матеріальні потоки) та просування то­вару (сервісні потоки) є прямими потоками, що спрямовані від ви­робників до споживачів. Потоки переговорів (інформаційні пото­ки), фінансування та ризику (фінансові потоки) є двосторонніми, у той же час потоки замовлень (інформаційні потоки) та платежів (фінансові потоки) прямують тільки у зворотній бік.

Основними елементами товароруху {Маркетинг, 2004) є:

— оброблення замовлень. Містить отримання замовлень від споживачів чи посередників, перевірку можливості їх виконання (наявності товару на складі чи здатності його виготовити у потрібні терміни і у потрібній кількості), оформлення угоди і платіжних до­кументів, оформлення відпускної документації. Процедура обробки замовлень, якщо вона не знаходиться під постійним контролем ви­щого керівництва, здатна істотно погіршити систему товароруху та завдати великих збитків. Саме під час цієї процедури замовлення можуть «залежуватися», що шкодить відносинам між фірмою-

25

продавцем (виробником), її клієнтами та посередниками. Цикл за­мовлення — відвантаження — оформлення рахунка має бути зве­дений до мінімуму за строками, що можливо тільки у разі комп'ютеризації. За допомогою комп'ютера можна перевірити кре­дитоспроможність клієнта, наявність товару на складі, віддати ко­манду на відвантаження, сповістити клієнта про строки доставки товару {Маркетинговий, 2004);

Рис. 2.1. Інформаційні, фінансові, сервісні та матеріальні потоки в логістичних каналах

• складування. Товар необхідно зберігати до моменту його ре­ алізації, оскільки цикли виробництва і реалізації рідко збігаються за часом. Товари зберігають на складах підприємства, а також на територіях збуту. Підприємство може мати власні склади або орен­ дувати склади в інших. Звичайно, власні склади є більш контрольо­ ваними, однак їх утримання потребує витрат, які пов'язують капі­ тал. Крім того, за необхідності змінити місце складування це важко виконати оперативно. Спеціалізовані склади загального користу­ вання (орендовані) часто надають додаткові (платні) послуги упа­ ковки товару, відвантаження, оформлення платіжної і відпускної документації. Які склади, у якій кількості і на якій території слід використовувати, визначають, порівнюючи економічну ефектив­ ність альтернативних варіантів;

• упакування. Товар необхідно зберігати від зовнішнього впли­ ву під час транспортування чи знаходження на складі. Багато това-

26

рів слід фасувати порціями, наприклад, сірники, щоб їх легко мож­на було рахувати, вантажити та ін. Крім того, яскрава упаковка привертає увагу споживачів, вона може бути використана як місце розміщення реклами;

• укладання угод зі споживачем. Переговорні процеси прита­ манні всім рівням каналів. Виробники, оптові та роздрібні торговці ведуть переговори про асортимент продукції, ціни, методи просу­ вання товарів;

• отримання і відвантаження товарів. Здійснюється після оформлення платіжної і відвантажувальної документації. У вітчиз­ няній практиці — після попередньої проплати вартості товару;

• підтримання товарних запасів. Підприємство повинно мати певні запаси готової продукції, достатні для здійснення своєчасно­ го продажу її замовникам. Підтримання великих запасів пов'язує капітал, а незначний запас збільшує ризик невиконання замовлень внаслідок строків виробничих циклів, можливих затримок, пов'язаних із зривом термінів постачання чергової партії матеріа­ лів, тому доводиться приймати компромісні рішення;

• транспортування товару. Товар може бути доставлений споживачу (замовнику) транспортом підприємства, самовивозом (споживачем), транспортом сторонніх організацій. Вибір транспор­ ту здійснюється з огляду на цілі товароруху і умови відповідних угод, з урахуванням швидкості, доступності, вартості та ін.

Таким чином, товарорух — це не тільки джерело витрат, але і по­тенційний інструмент створення попиту. Вдосконалювання системи товароруху дозволяє поліпшити обслуговування покупців, зменшити витрати підприємства на збут, а внаслідок чого і кінцеву ціну реалі­зації, і тим самим залучити до товару додаткових споживачів. Слід відзначити, що системи товароруху створюють канали, види яких відповідають видам каналів товароруху. Система товароруху забез­печує доставку товарів широкого вжитку до місць продажу, а для то­варів виробничого споживання — до місць установки в визначений час з максимально можливими зручностями для споживачів. Тобто метою товароруху є забезпечення постачання потрібних товарів у певне місце у визначений час з мінімальними витратами.

Розрізняють дві форми товароруху {Голошубова, 2004):

1. складська, при якій переміщення товарів переривається у зв'язку із завезенням їх на проміжний склад (склади);

2. транзитна — без перерви в їх русі від місця виробництва (промислових або сільськогосподарських підприємств) до місця продажу кінцевому споживачеві. За характером розрахунків розрі­ зняють транзитний товарорух з участю і без участі в розрахунках. При транзитному товарорусі з участю в розрахунках посередник,

27

організовуючи транзитний рух, сам веде розрахунки з шдприємст-вом-постачальником за відвантажені товари і, у свою чергу, стягує їх вартість (разом з надбавкою) з покупців-одержувачів. Тобто по­середник у цьому разі є кредитором роздрібних торговельних під­приємств, що дуже вигідно останнім в умовах обмеження обігових коштів. При транзитному товарорусі без участі в розрахунках роль посередника зводиться до організації товаропросування.