17.5. Економічна ефективність оновлення продукції та вибір оптимального варіанта технологічного процесу.

Економічна ефективність від впровадження нової або оновленої продукції на рівні підприємства визначається за такими узагальнюючими показниками: строком окупності капітальних витрат на нову або модернізовану продукцію, коефіцієнт витрат, тобто показник, обернений строку окупності.

Показник абсолютної ефективності знаходять за формулою

,

де - приріст чистої продукції внаслідок впровадження нововведення;

- витрати на нововведення.

При цьому ефективними вважаються такі нові товари, абсолютна ефективність яких не нижче нормативної та базової.

Рентабельність витрат на впровадження нової або оновленої продукції являє собою відношення приросту прибутку до обумовлених її витрат.

Приріст прибутку в результаті впровадження нової (оновленої) продукції розраховується за формулою

,

де - оптова ціна одиниці продукції після і до проведення нововведення;

- собівартість одиниці продукції після та до нововведення;

- виробництво продукції до та після нововведення.

Також встановлюється вплив різних факторів на прибуток. Впровадження нововведень забезпечує приріст прибутку за рахунок двох факторів – зниження собівартості та підвищення якості продукції.

При плануванні витрат, пов’язаних з оновленням продукції, необхідно порівняти витрати на виробництво альтернативних видів виробів. Для цього використовують розрахунок технологічної собівартості різних варіантів.

Загальна формула визначення величини технологічної собівартості має вигляд

,

де — змінні витрати на одиницю продукції;

 — умовно-постійні витрати за один рік;

  — обсяг виробництва продукції, шт.

Порівняння двох варіантів технологічних процесів можна здійснити, виходячи зі співвідношень:

,

,

де і — технологічна собівартість у першому та другому варіантах.

Точка перетину двох прямих (рис. 3.5.1), що відповідає рівності витрат за обома варіантами, характеризує критичний обсяг виробництва (N_кр). Для цього

.

Тоді

.

Розрахований за наведеною вище формулою чи шляхом побудови графіка (рис. 3.5.1) обсяг випуску N_кр порівнюють із плановим випуском N_вир. Варіант із меншими постійними і більшими змінними витратами вигідніший за N_вир < N_кр (рис. 3.5.1, варіант 1). За N_пл > N_кр вигідніший варіант із більшими постійними й меншими змінними витратами (варіант 2).

Рисунок3.5.1 - Графік порівняльної оцінки двох варіантів технологічного процесу

Крім цього, визначаючи варіант технологічного процесу, необхідно враховувати ще й величину очікуваного доходу від реалізації нової продукції (рис. 3.5.2).

Рисунок 3.5.2 - Графік беззбитковості

При цьому за конкретної величини постійних витрат і збільшення обсягу виробництва продукції до певного рівня її виробництво є збитковим ( ), а після його досягнення — прибутковим ( ). Тому у процесі розроблення проекту організації виробництва нових виробів постає завдання визначити точку беззбитковості чи критичний обсяг виробництва даної продукції N_кр:

,

де — умовно-постійні витрати на виробництво продукції в розрахунковому році;

— ціна одиниці продукції;

— змінні поточні витрати на виробництво одиниці продукції.

Визначення критичної точки виробництва є завершальним етапом техніко-економічних розрахунків щодо найдоцільнішого застосування кожного з порівнюваних варіантів технологічних процесів.