39. Методи розпізнавання текстильних волокон

М-и розпізнавання текстильних волокон базується на їх вл-тях, що є специфічним для кожного виду чи різновиду волокон, які залежать від їх хім. складу, мікро- і макроструктури, особливостей формування в природних чи заводських умовах, від способу їх обробки. Ці м-и поділ. на органолептичні та лабороторні.

За органолептичними оцінюють зовнішній вигляд і деякі властивості волокон з допомогою органів відчуття. Наприклад, за допомогою запаху споленого волокна. Зорово оцінюють заг. вигляд волокна, особливсоті його морфологічної будови за допомогою мікроскопа, довжину і колір, як волокно реагує на вогонь, характер продуктів згораннґ, їх колір тощо. Під час спалювання встанвлюють запах продуктів спалювання, швидкість та характер горіння (плавиться, скрачується, горить), поведінку волокон після їх видалення з полум'я, вигляд залишку після спалювання( його форма, колір, твердість).

На дотик визначають гриф ( відчутя. Яке справляє волокно на дотик), м'якість, ковзскість, шереховатість тощо.

Лабораторні м-и базуються на хім. вл-тях волокнотвірних речовин, визначенні пок-ків і кількісних характеристик деяких вл-тей, зовн. вигляду і внутр. структури волокон. Ці м-и діляться на 3 великі групи: хімічні ( реакція волокон на кислоти: азотну, мурашину, оцтову, на фенол, ацетон, на луги), фіз-хім, та фізичні м-и.