25. Ацетатні волокна: отримання, види, властивості та галузі застосування.

Ацетатні волокна за своїм хімічним складом є не целюлозою, а складним ефіром целюлози і оцтової кислоти. Розрізняють первинні. Або триацетати, і вторинні або діацетати целюлози.

Виробництво. Ацетати целюлози отримують внаслідок взаємодії доброякісної (облагородженої) деревинної целюлози або целюлози волокон бавовни з оцтовим ангідридом у присутності каталізаторів. Схема формування ацетатних волокон включає такі основні технологічні статі: змішування і подрібнення ацетатів целюлози, отримання з них розчинів, фільтрування та вилучення повітря з розчинів, формування волокон і їх обробка. Формують ацетатні волокна з розчинів сухим або мокрими способами. Високов’язкий розчин ацетату через трубопровід подають для фомування волокон. З допомогою фільєрів з певним числом отворів і певного розміру (залежно від виду отримуваних волокон) формують волокна, які надходять у шахту вертикального типу. Сформовані волокна надходять у ванну для замаслювання та антистатичної обробки, а потім намотують на веретено. Отримані нитки намиють на бобіни, снувальні валки або секційні котки. Сівжосформована комплексна нитка надходить до аеродинамічної труби, в якій елементарні волокна під впливом спрямованого стиснутого повітря переплутуються між собою, утворюючи своєрідну обємну структуру. Важливою і обов’язковою стадією ви-ва ацетатних волокон є термообробка. Кращі ефекти отримують завдяки термічній обробці триацетатних головних волокон або виробів з них. Асортимент. За хім. Складом: триацетатні та діайетатні.

Хім. Природа волокно твірних полімерів цих волокон ідентична – складний ефір целюлози і оцтової кислоти (різниця полягає у ступені етерифікації целюлози). За морфологічною будовою формують у вигляді комплексних ниток і штабельованих волокон. Моноволокна можуть мати округлі або профільовані поперечні перерізи. За обробкою вони такі: нефарбовані – блискучі й матові; фаровані в масі – блискучі й матові, вибілені звичайні або з оптичними вибілювачами.

Властивості. Довжина комплексних ниток обмежується ємністю або масою шпуль а штабельованих волокон залежить від їх призначення. Невисока міцність є наслідком використання ацетатів з низьким ступенем полімеризації і відсутності процесу витягування волокон на початкових стадіях їх формування. Умокрому стані міцність діацетат них волокон знижується на 40 – 50%, триацетатних на - 25 – 30%. Ацетатні волокна високо еластичні. Готові вироби з цих волокон практично не потребують прасування після прання. Суттєвим недоліком є низька стійкість до витирання. У воді волокна набухають менше, ніж віскозні і бавовняні та дають меншу усадку та скоріше висихають. Стійкі до дії розбавлених кислот і лугів, руйнуються концентрованими міцними кислотами, омиляються гарячими розчинами сильних лугів, чутливі до сильних окислювачів. Розчиняються діацетатні волокна в ацетоні, льодяній оцтовій кислоті, фенолі та деяких ін розчинниках; триацетні – у метиленхлориді, хлороформі, діоксані, набухають в ацетоні, ди- та трихлоретані. Теплостійкість ацетатних волокон досить висока. Стійкі до дії мікроорганізмів, не пошкоджуються міллю, мають високі показники електроізоляційних властивостей. Недолік – підвищена спроможність до накопичення статичного (відємного) заряду внаслідок тертя. Вироби з діацетат них волокон слід чистити сірчаним ефіром, а з триацетатних – уайт-спірітом або бензином.