2.Методи оцінки стійкості пофарбування тканин до різних фізико-хімічних факторів.

В процесі використання фарбованих текстильних виробів на них діють світло, дощ, прання, прасування.

Усі фактори поділяються на дві групи: 1)світло і світло погода, 2)інші оброблення, як правило, із застосуванням водних розчинів, tº, тертя та ін.підфакторів: прання, прасування, витирання.

Стійкість фарбування до світла, до світло погоди визначають за допомогою шкали синіх еталонів, яка складається з 8 смужок-балів:1,2,3,...,8. Найміцнішим балом є 8, найб. нестійким – 1. Випробування проводять таким чином: на спец.планшет закріплюють смужечки синіх еталонів та дослідну тканину. Розміщують під кутом 45º до горизонту і піддають інсоляції. Після того, як на третьому еталоні з’явл.ледь помітний контраст, картонку зсувають вправо ще на 1/5, чекають, щоб контраст з’явився на 4-му...і т.д.

Міцність фарбування до інших чинників проводять за допом. 2 шкал сірих еталонів. Друга шкала сірих еталонів має теж 5 пар смужок. Їх використовують для оцінювання зафарбування білої тканини: 1-а пара має дві однакові білі смужки, 2-а – одна така сама біла, а друга темніше і т.д. 1-у шкалу сірих еталонів використовують для оцінювання зміни зафарбованої тканини по відношенню до нової тканини. Існують стандарти на міцності й стандарти на методи випробування. Стандарти на норми мають три оцінки, наприклад: 5/4/4...(1-а оцінка, 2-а оц. – здатність до зафарбування біл.бавов.тканини, 3-а – зд-ть до зафарб-я біл. ткан. з інш.волокнистого складу)