83.Льон та вироби з нього: хімічний склад волокон, будова, властивості і галузі застосування

Лляні волокна отримують з лубу однолітньої рослини льону. Льон-довгунець та льон-кучерявець. Льон не женуть, а висмикують з корінням, щоб мати ціле стебло і довше волокно. Сушать, молотять(звільняють від насіння).Далі замочують та висушують(мета-зруйнувати пектин і лігнін, щоб отримати волокна).Труть (щоб відділити волокна від деревини), тіпають. Тіпаний льон пакують у паки і відправляють для подальшої переробки на льонопрядильні фабрики або лляні комбінати. Тут отримають чесаний льон – довгі випрямлені та паралельні волокна, і короткі волокна (клоччя). Льоноволокна сортують за довжиною, лінійною густиною, показниками міцності, кольором та блиском, м’якістю та ступенем засміченості.

Будова та склад лляних волокон. Волокна – комплексні, складаються з чисельних елементарних волокон, які з’єднані між собою пектином і лігніном. Елементарне волокно має шарувату будову. Кожен шар складається з мікро фібрил, що добре орієнтовані відносно осі волокна. Між макромолекулами добре розвинені водневі зв’язки. Головною складовою частиною льону є целюлоза. Її вміст не перевищує 75%.

Властивості. Довжина може дорівнювати довжині стебел. Лінійна густина коливається в межах 5000-10000мтекс. Міцність є найвищою серед усіх природних волокон. Малоеластичні. Відносне розривне подовження не перевищує 3%. Гігроскопічність – 11-12%.волокна льону є більш теплопровідними, ніж бавовняні. Тому їх обмежено використовують у чистому вигляді для виготовлення полотен натільно-білизняного призначення. Льоноволокна більш стійкі до води, дії лугів. Під дією кислот і лугів руйнуються.