Класифікація меду бджолиного. Асортимент. Вимоги до якості. Упакування, маркування. Умови зберігання, дефекти.

Мед натуральний - це солодкий, ароматний продукт, що виробляється медоносними бджолами з нектару (квітковий) або паді (падевий) і речовин, які виділяються слинними залозами бджіл.

Виробництво меду - це складний процес, що починається рослинами і закінчується бджолами з активною участю їх органів і ферментів. Нектар - солодкий сік, який утворюється і виділяється нектарниками, що розміщені переважно у квітах рослин. Падь - це солодкі виділяння попелиць та інших комах на листках дерев, кущів та деяких трав'янистих рослин. переважно з дуба, липи, верби, осики тощо.

Хімічний склад квіткового меду дуже багатий і залежить від нектару, регіону, де ростуть рослини, часу одержання, зрілості меду, породи бджіл, кліматичних умов тощо. Цукри становлять основну частку меду і їх кількість досягає 80 %. Мед містить різні вітаміни (група В, РР, Н, А, С, Е), але в невеликій кількості, яка залежить від джерела одержання нектару.

Натуральний бджолиний мед за ботанічним походженням поділяють на квітковий, падевий і змішаний (природна суміш квіткового і падевого меду). Крім того, в товарознавчій практиці всі види меду поділяють на світлі і темні. Деякі закордонні фірми випускають сухий порошкоподібний мед, який використовується для різних потреб.

Залежно від способу одержання мед може бути центробіжним, пресованим, стільниковим, самовитікаючим. Центробіжний мед вилучають з розпечатаних стільників на медогонках. Стільниковий мед характеризується найвищою цінністю. У запечатаному вигляді в комірках стільників мед повністю зберігає свій аромат, не контактує з металом медогонки, повітрям і вважається кращим для лікування. Кращим стільником вважається мед, вироблений у секційних рамочках.

Квітковий мед може бути монофлорним - з нектару однієї (або переважно однієї) рослини і поліфлорним (збірним) - з нектару кількох рослин.

Білоакацієвий мед у чистому вигляді водянисто-прозорий, а у разі потрапляння інших видів набуває певного відтінку, має тонкий і ніжний аромат. Низьке діастаз не число. Деякі виробники випускають цей мед під назвою "Акацієвий", фасують у скляну тару масою нетто 250, 400 і 1300 г. Липовий мед - один з кращих, свіжовідкачаний має світло-жовтий або світло-янтарний колір, приємний ніжний аромат квітів липи і високе діастазне число. Малиновий мед має дуже приємний тонкий аромат і ніжний смак, особливо стільниковий. У рідкому стані прозорий, а в закристалізованому - білий з кремовим відтінком. Проявляє цінні лікувальні властивості. Соняшниковий мед має золотистий відтінок, приємний терпкуватий смак і слабкий аромат. Буркуновий мед вважається одним із кращих завдяки дуже приємному смаку, ніжному аромату і світло-жовтому кольору. Ріпаковий мед має гіркуватий присмак, світлого кольору, схильний до швидкої кристалізації.

До темних видів меду відносять гречаний (коречневий колір, гострий смак), вересовий (бурий колір, терпкий смак), каштановий.

Поліфлорний мед. Назва поліфлорного меду може походити від назви угідь або місцевостей, з яких його збирають бджоли, наприклад, мед луговий, з плодових культур, гірський тощо. Луговий мед - золотисто-жовтого, часом жовто-коричневого кольору, з приємним ароматом і смаком. Вважається дуже корисним і лікувальним. Використовується за різних захворюваннях як лікувально-профілактичний засіб. У торгівлю він часто надходить під назвою "Мед натуральний із різнотрав'я", часом з додаванням "Травневий". Мед з плодових культур - один із ранніх весняних видів. Гірський мед карпатських бджіл відрізняються високими смаковими та лікувальними властивостями.

Падевий мед. Падевий мед темного кольору, різних відтінків. Так, з липи та ялини він темно-зелений, з верб - коричневий, дуба - коричнево-чорний. Зустрічається і світлого кольору із золотисто-жовтим (ялиця), лимонно-жовтим і ясно-бурим (модрина), водянисто-прозорим (гірська сосна) забарвленням. Аромат падевого меду слабкий, більш відчутний той, що одержали з хвойних дерев. Солодкість у нього значно нижча, ніж у квіткового. Деякі види падевого меду з кислуватим або солонуватим присмаком. Консистенція цього меду в'язка, тягуча, липка, клейка і за в'язкістю він у 2-3 рази переважає квітковий мед.

Падевий мед містить менше моноцукрів, ніж квітковий.

Окремі підприємства фасують і випускають мед натуральний у наборах, а також з квітковим пилком, з маточним молочком, з прополісом, з пергою.

Асортимент меду розширюється за рахунок поєднання його з квітковим пилком, з прополісом, маточним молочком, ядрами горіхів: мигдалю, фундука, волоського, арахісу, асорті.

Мед повинен бути солодким, приємного смаку. Кращими вважають мед липовий, конюшиновий, малиновий, буркуновий та ін.. гіршими – вересовий і падевий, а із своєрідною гіркотою – каштановий і тютюновий. Нагрітий мед може набувати карамельного присмаку, що недопустимо, аналогічно, як і мед з надто кислим, прогірклим, пліснявим і збродженим присмаками. Мед натуральний на відміну від цукрового подразнює слизову оболонку рота і гортані (за рахунок полі фенольних сполук)

Аромат свідчить про якість меду і деякою мірою про його ботанічне походження. Квітковий аромат меду зникає при його бродінні, тривалому і інтенсивному нагріванні, довгому зберіганні, при додаванні інвертного, цукрового сиропу, патоки, а також при згодовуванні бджолам цукрового сиропу. Консистенція залеж. від хім. складу, температури і строків зберігання меду. Нормуються такі фізико-хім. показники, як масова частка води, редукуючих цукрів, мінімальне діастаз не число, оксиметилфурфуролу.

Забороняжється продаж меду з більше 21% води, з бродінням, механічними домішками, прогріванням при температурі вище 50 град. С, токсичністю, радіоактивністю, яка вище допустимого рівня, фальсифікації.

Найчастіше в меді може зустрічатись цілий ряд дефектів. Підвищена вологість (понад 21 %) характерна для недозрілого меду. Бродіння меду з вологістю понад 21 %.з'являються значна кількість бульбашок вуглекислого газу, кислуватий запах і смак, збільшується об'єм меду, його вологість і розрідження. Спінювання меду - дефект, коли на поверхні або в усьому об'єму з'являється значна кількість пухирців повітря. Виділення темної рідини на поверхні характерні для меду із значним вмістом фруктози, який зберігали тривалий час. Для усунення цього дефекту мед слід добре перемішати і зберігати за температури 0 + 5°С. Потемніння меду має місце внаслідок тривалого зберігання за температури 20-25°С, зберігання в алюмінієвій тарі або нагрівання. Поява сторонніх запахів може бути у разі порушення товарного сусідства.

Споживчою тарою служать: скляні банки різної місткості, банки металеві, склянки і туби з алюмінієвої фольги, покриті харчовим лаком місткістю 30-450 мл, пакетики і коробочки з полімерних матеріалів (переважно з полістиролу), посуд керамічний, покритий всередині поливою, інколи склянки литі або гофровані з пресованого картону з вологонепроникним покриттям.

Тару наповнюють медом не більше 95 % її повного об'єму. Споживчу тару з медом укладають у дощаті або картонні ящики масою нетто не більш як 30 кг. Між пакувальними одиницями повинні бути прокладки або сухий чистий матеріал, що не допускає деформації чи переміщення тари в ящиках.

Маркування на корпусі або кришці кожної пакувальної одиниці включає: назву і товарний знак підприємства-фасувальника, його адресу, назву продукту, ботанічне походження і рік збирання меду, дату фасування, масу нетто, позначення стандарту. На транспортній тарі додатково наводять порядковий номер партії і масу брутто, а на верхній кришці ящика із скляною або керамічною тарою наносять підписи: "Обережно, крихке", "Верх, не кантувати".