15. Політ. Проблеми у соц. Рекламі.

Соціальна реклама пропагує суспільні цінності, захищає і відстоює інтереси незахищених верств населення (дітей, літніх людей, інвалідів), суспільства в цілому, пов'язані з життєзабезпечуючих системами (захист навколишнього середовища, захист тварин).

Політична реклама - це форма політичної комунікації в умовах вибору, адресний вплив на групи в запам'ятовується формі. Політична реклама відображає суть політичної партії або людини, налаштовує виборців на їхню підтримку, формує і впроваджує в масову свідомість певне уявлення про характер цих політичних сил, створює бажану психологічну установку на голосування.

Політична реклама також може використовувати мотиви соціальної реклами, але переслідує зовсім іншу мета - не перетворити світ на краще і звернути увагу до проблеми, а показати, що змінити світ і вирішити назрілі проблеми може конкретний лідер чи партія.

Часто партії забувають про це і проводять свої рекламні кампанії під виглядом соціальної реклами. Прикладами можуть слугувати такі поширені плакати з поздоровленнями до свят з брендингом партії, або рекламні ролики, в яких показано, як політик допоміг благочинній органзації. Це не етично по відношенню до населення, адже це порушує закон України про рекламу, де сказано, что соціальна реклама не може сприяти іміджу організації, персони, ітд. і створює оманливу думку про те, що політична партія займається благодійнісю постійно, колі насправді це просто сюжет рекламного ролику.

Також поширені слогани, які не мають відношення до політичної реклами і мають в собі скоріше відтінок соцальної, аніж політичної рклами. 16. Поняття “символу” та його генезу.

! Робота(стаття) Бикова "Політична символіка: становлення і витоки" Символ (англ. symbol символ) — знак, сутність, яка позначає іншу сутність. Символ (греч. symbolon - знак, розпізнавальна прикмета; symballo - сполучаю, зіштовхую, порівнюю) - в широкому сенсі поняття, фіксуюче здатність матеріальних речей, подій, чуттєвих образів виражати ідеальний зміст, відмінний від їх безпосереднього чуттєво- тілесного буття". Символ не містить в собі одну яку-небудь суть, він служить для взаємозв'язку цій суті з множиною інших сутностей. Історично склалося, що символ має суспільно-політичний характер. Кожна епоха людської історії залишила після себе ряд символів, спираючись на які можливий розгляд історії крізь

призму символіки. У всі часи народи для ідентифікації своєї спільності створюють свою, тільки їм властиву символіку. В наші дні неможливо представити країну, яка не була б представлена на геополітичній арені своїми політичними символами. Окрім функцій ідентифікації і соціалізації політична символіка, як і мова, виконує функції комунікації. Вона здійснює створення понятійних структур і ілюзій, оскільки головним завданням політичних символів є об'єднання народу країни. Вони виконують об'єднуючу і мобілізуючу роль, є засобом агітації. Прихильність політичним символам виявляє позначення політичної позиції, за допомогою системи політичних символів формування, органзация і регулювання політичного життя Існування сфери політики без символів не можливо. Символ став одним з базових елементів побудови і осмислення політичної реальності. Стає безперечним і актуальним факт необхідності дослідження політичної реальності, як з об'єктивного, так і з символічного боку. Адже у свідомості формування картини політичного світу на рівні індивіда і суспільства величезний вплив роблять традиції, звичаї, символи і міфи, що відносяться до сфери символічного У перекладі з грецького слово "символ" означає "об'єднання, з'єднання" і походить від грецького symbolon - умовний речовий розпізнавальний знак для членів певної групи людей, таємного товариства; речовий або умовний код, що означає або нагадує яке або поняття; образ утілює яку-небудь ідею". На основі даного символ служить основою для ідентифікації певної спільності і має суспільно-політичний характер. Не секрет, що ідея символу зародилася в Античності. У трактуванні Платона, наприклад, символ - свого роду знакове вираження вищої суті, зміст якої не можливо зафіксувати. Природа символу у мислителя переходила з раціональної в ірраціональну сферу, на рівні якої суть можна зрозуміти лише інтуїтивно Варто відмітити, що у філософській традиції в поняття символу завжди вкладався "таємний" сенс. У рамках середньовіччя обмовлялося - символи служать підставою для досягнення істини, так само як і основою для її приховання. Досягнення вищої істини можливе лише шляхом раскодирования символічних знаків, що містять в собі першооснову. Неможливо не простежити відгомін цієї тенденції у вивченні розуміння політичної символіки в сучасності.