9. Функції політичної партії у суспільстві

Політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

В демократичній державі, в суспільному житті політичні партії виконують важливі, соціально значимі функції. Політична партія є специфічним інститутом політичної системи, а тому її функції носять тільки політичний характер.

ФУНКЦІЇ ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ:

-ідеологічна функція, формування ідеології та політичних доктрин. Це визначення і формування мети, завдань і принципів, засобів їх досягнення. ----це також виявлення, формування та обґрунтування (політичне відображення) інтересів соціальних груп. В ідеалі мета партії полягає в представництві у політичній системі суспільства інтереси тих соціальних груп, прошарків, класів., інтереси яких вона виражає.

-Виборча функція – участь у виборах в ради всіх рівнів партійним списком, залучення громадян до виборів, агітація за свій партійний список.

-Урядова функція – участь партії у формуванні урядових структур, включаючи формування кабінету міністрів представниками політичної партії, яка перемогла на парламентських виборах. В разі переходу партії в офіційну опозицію – контроль і критика діючого уряду, опозиція до політики правлячої партії – «партії влади».

-Кадрова функція – формування та підбір політичних лідерів, державних і громадських діячів

Серед функцій політичних партій ряд політологів виділяють також: - формування громадської думки; - політичне виховання всього суспільства або його частини, яка найбільше пов’язана з тією чи іншою партією, є її соціальною базою чи електоратом на виборах до органів влади; - політична соціалізація – передача традицій від одного покоління іншому; У відповідності з функціями політичної партії майже кожна партія намагається визначити проблемні питання зі своєї точки зору і пропонує свою програму для здійснення її на державному, урядовому рівні. Політичні символи виступають як свого роду образи, дії, спонукаючі людей до дії і впливаючі, передусім на емоції. У цій інтерпретації політична символіка є інструментом здійснення політичної влади - потужним засобом психологічної дії. Так, представники психоаналізу розглядають символ не як атрибут усвідомленої діяльності людини, а як прояви несвідомого в культурі і психіці окремого індивіда. Саме у несвідомому К.Г. Юнг бачив походження символу. Автор висунув концепцію архетипічних знаків, поміщених у свідомість людини від народження, що дозволяє здійснювати семантичну обробку інформації на рівні несвідомого. Представники політологічної школи у своїх дослідженнях відмічали - в природі символу закладений деякий ізоморфізм природною, соціальною і символічною структур (К. Леви- Стросс). Символічне навантаження на знак лягати тимчасово - будь-якому суспільству в певний період часу властиві свої особливі символи - але змінити цю тимчасовість досить складно. Наприклад, емблема серпа і молота завжди асоціюватимуться з СРСР Помітимо, що на рубежі 20 століть з'являються теоретичні дослідження символу, що вивчають його політичний зміст. На думку російського ученого А.Ф. Лосева, реальність відображається і знаходить свій сенс в символах, які служать для інтерпретації реальності в людській свідомості. Дослідник дає наступне визначення символу - "ідейна, образна або ідейно-образна структура, що містить в собі вказівки на ті або інші відмінні від неї предмети, для яких вона є узагальненням і нерозгорненим знаком"