logo search
Public Relations: світовий та український досвід

3.3 «Помаранчеві» події в Україні з позиції Public Relations

«Помаранчевий» рух в Україні став закономірним розвитком тих подій, що відбувались в державі не тільки останньої осені, а й протягом останнього десятиліття. Люди вийшли на вулиці аби боротись за свої права. Звісно, що така акція, хоча й була напівімпровізацією, але протягом усього часу свого існування контролювалась PR-технологами, і це нормальне явище, яке свідчить про розвиненість України в економічному сенсі.

Не варто лукавити, претендентів на місце голови держави по суті було лише двоє - Віктор Ющенко та Віктор Янукович, відповідно опозиційний кандидат та провладний. Розглянемо основні позитивні риси їхніх передвиборчих (PR-) кампаній:

Віктор Ющенко

Віктор Янукович

1. Вміння імпровізувати і відповідати на будь-які запитання в режимі живого часу.

2. Вільне володіння українською мовою.

3. Прямі відповіді на запитання без ухилянь.

4. Спрямованість на весь електорат, а не на окрему його частину.

5. Чіткий та нерухомий план протягом усієї кампанії.

6. Гарні рекомендації як економіста, політика та дипломата ще за часів премєрства та головування Центральним банком.

7. Підтримка з боку видатних діячів української культури, науки, спорту тощо.

8. Використання чітких зрозумілих лозунгів та яскравого кольору.

1. Підвищення соціальних виплат населенню.

2. Вихід влади «у народ»: вільне спілкування представника влади з народом.

3. Політика «незміни»: залишити все так, як є за чинної влади і не робити різких кроків у той чи інший бік.

А тепер проаналізуємо негативні явища:

Віктор Ющенко

Віктор Янукович

1. Стиль розмови, який часто був незрозумілим слухачам: далеко не всі володіють економічною термінологією.

2. Спілкування лише українською, хоча велика частина держави спілкується російською.

Брак обіцянок, до яких так звик український електорат.

1. Нелогічне підвищення соціальних виплат, що призвело до інфляції.

2. Некомпетентне використання прийомів «чорного піару»: різкі висловлювання щодо опонента та тих, хто його підтримує (славнозвісні «козли»), неправдива інформація про опонента, подана з боку влади у ЗМІ (про американську запроданість Ющенка та інше) тощо.

3. Санкції проти прихильників опонента: використовуючи владу, провладний кандидат робив усе можливе аби позбавити владних місць прихильників опонента (побиття, звільнення з роботи під «лівим» приводом, погрози, примусова агітація за просланого кандидата)

4. Нелогічність передвиборчої кампанії: кандидат постійно змінює свої погляди в залежності від ситуації, а в решті решт «відділяється» від офіційної влади, звинувачуючи її представників у зраді.

5. Спрямованість здебільшого на молодь та пенсіонерів.

6. Погане знання української мови і поганий словниковий запас.

7. Кримінальне минуле, яке важко приховати.

Звичайно, що після перемоги одного та поразки іншого кандидата можна проводити безліч аналізів на користь того чи іншого, але переможців на засуджують і висновки напрошуються самі собою: переміг той, чия PR-кампанія та команда в цілому була сильнішою.