1.4.2. Технологічний процес.

Технологічний процес виготовлення фарфорових виробів на Сумському фарфрровому заводі має наступні технологічні операції. Кожна із цих операцій має велике значення в формуванні якості готових виробів. При недотриманні режимів однієї з них може виникнути цілий ряд дефектів, які понизять сорт виробів або ж переведуть їх у брак. Продуктивність помітно підвищується при використанні сучасного обладнання і нових технологічних схем. Вироби на заводі виготовляють двома способами - пластичним формуванням та литтям (зливним і наливним способами). Пластичним формуванням виготовляють вироби типу тарілок, кружок тощо. Наливним – полі, об”ємні вироби складної форми типу чайники, кав”ярники тощо. Кожний спосіб має свої переваги, їх технологія роками відпрацьована на заводі. Випадки отримання браку рідкі.

Фарфорну масу готують із сухих порошків (для вогнетривів, цегли) або рідким (шлікерної) способом (для виробництва посуду). Для того щоб маса мала високу ступінь однорідності, її готують з суспензій шляхом змішування. У кульовий млин, де подрібнювались непластичні матеріали, додають глину, каоліни; через 5-8 год утворюються тонко дисперсні матеріали. Отриману суспензію проціджують, очищають від домішок металу, зневоднюють до вологості 18-25% (для пластичного формування) або 36% (для відливання в формах). Склад різних частин маси, отриманої в камерних фільтр-пресах, неоднорідний, крім того, в масі міститься велика кількість повітря. Для поліпшення властивостей формувального складу маси вирівнюють, проводять гомогенізацію. Раніше це досягалося тривалим вилежування (до двохтижнів), тепер застосовують дворазовий промин з м'ялкою і добове витримування в контейнері.

При виробництві тонкого фарфору в залежності від форми виробів використовують три основні методи формування: формування з пластичної маси у формах (гіпсових, стальних, пластмасових); формування з рідкої маси (шлікера); пресування з порошкоподібної маси (щільного тіста).

Основні властивост фарфорових виробів набувають у процесі випалу. Випал виробів відбувається у дві стадії: перший випал - попередній (утельний), другий - политій (після глазурування). Утельний випал необхідний для додання черепку достатньої міцності і для зручності подальшої обробки (глазурування ). При другому випалі - политому –закріплюється глазур, черепок остаточно спікається і набуває необхідні властивості.

Перший випал протікає при температурі 900-1000°С. Спочатку відбувається видалення вологи, розкладання компонентів, а потім спікання черепка. При порушенні режиму можливі різні деформації виробів. Після першого випалу вироби сортують і легкими ударами визначають їх цілість.

Политий випал фарфору протікає при температурі 1350 - 1400 ° С. Порушення режиму цього випалу викликає такі дефекти глазурі, як брижі, капи, хвилястість, кратер і ін.

Схема технологічного процесу представлена у табл.1

Таким чином, технологічний процес має велике значення для формування якості готових фарфорових виробів. При порушенні технології саме: недотриманні режиму обпікання, часу обпікання тощо на виробах виникати додатки, які з нормативою документацією є недопустимими.