59.Фізико-хімічні способи підвищення білості (білизни) тканин

Відомо, що білість полотна залежить від його здатності невибірково і розсіяно відбивати промені видимого спектра. Оскільки реальні білі полотна в синьо-зеленій зоні спектра повністю не відповідають цим вимогам, вироби з них підсинювали синькою або ультрамарином. Це забезпечувало корекцію суб'єктивного сприйняття здатності поверхні полотна відбивати видимі промені й оцінювати його як біліший матеріал. Потім було синтезовано препарати, після обробки якими певний полімерний матеріал суттєво змінює свої оптичні властивості.

Нові речовини дістали назву оптичних вибілювальних препаратів (ОВП). За будовою і властивостями вони відносяться до синтетичних барвників. ОВП мають певне цільове призначення: для целюлозних матеріалів, білкових і поліамідних волокон тощо. Текстильний матеріал вибілюють хімічним способом, а потім залежно від його волокнистого складу, виробляють ОВП за схемами фарбувальних виробництв. ОВП і матеріали, оброблені ними, здатні поглинати ультрафіолетові промені, перетворювати їх на енергію флуоресценції і світитись у фіолетово-синій зоні видимого спектра.

Відбиті фіолетово-сині промені, "накладені" на жовтувато-білий спектр вибіленого матеріалу, змінюють суб'єктивну оцінку білості матеріалу в бік її значного збільшення. Ефект оптичного підбілювання відбувається лише за умови освітлення обробленого матеріалу світлом, яке у своєму складі має ультрафіолетові промені.